Кіно і німці

В Україні тривають Тижні німецької культури. Один із заходів суботи, 27 вересня, презентація у Києві проекту Ansichtssache, у перекладі з німецької – «Справа погляду». У даному випадку – з Німеччини на Україну.

Спільний німецько-український кінопроект стартував улітку, коли до Києва прибули студенти Німецького літературного інституту з Лейпцига. Розповідає викладачка Каті Ронке (Cathy Rohnke).

«У Літературному інституті вчаться на класичних письменників, це не кіноакадемія. Але вчать також писати сценарії, цей курс веду я. Сценаристи пишуть інакше, ніж письменники. Їх робота повинна задовольняти режисера, продюсера. Я вважаю, що для письменника це цікавий досвід – спробувати себе в сценариста».

Завдання, яке Каті Ронке поставила перед своїми студентами, - не просто написати сценарій до короткометражного фільму, а написати сценарій про країну, в якій вони ніколи не були. Про Україну.

«Є знаменитий німецький письменник, який написав багато книжок про країни, в яких він ніколи не був. Це Карл Май. І в нього вийшли дуже цікаві книжки. Я хотіла це попробувати. Мої студенти ніколи не були в Україні, і я сказала: добре, шукайте інформацію про Україну з Німеччини».

Спеціальне журі в Німеччині відібрало шість сценаріїв. Вони були дуже різними: від історій про світ без жінок, кохання і ревнощі, хворобу і смерть до бойовика та майже фільму жахів.

Отже, з таким багажем ідей німці прибули до Києва, де познайомилися зі студентами національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого та Міжнародного коледжу. Було утворено шість груп, які взялися зняти за німецькими сценаріями семихвилинні фільми.

Цю роботу вже майже завершено. У жовтні, каже Каті Ронке, остаточні версії короткометражок передадуть до Німеччини, де їм зроблять німецькі субтитри. Пізніше фільми планують показати на чотирьох кінофестивалях.

Робота в Україні принесла багато задоволення, каже Каті Ронке:

«Тут шалена енергетика. Відчуваєш, що особливо молоді люди хочуть щось робити, щось змінити мистецтві, в політиці. Це чудово. Там, де є енергетика, може виникнути щось нове. Я відчуваю це в Україні й особливо в Києві. Мене як митця це особливо приваблює.»

Одним із завдань проекту Ронке бачить наблизити Україну та Німеччину. Працюючи в Києві, вона та її студенти відчули різницю.

«Українці, як правило, більше знають про німців і Німеччину. В багатьох там живуть і працюють знайомі чи родичі. Німці лише починають відкривав для себе Україну. Коли в Німеччині комусь кажеш, «ми їдемо до Києва», то це для більшості більш екзотично, ніж «ми їдемо на Балі». Тобто тут іще багато роботи».

Роман Гончаренко