Кіт Конрад у Києві

Власне, яким чином німецький кіт Конрад опинився у Києві, запитаєте ви. Річ у тім, що авторка книги Моніка Юнг-Муніб з 1993 по 1995 роки мешкала в українській столиці, працюючи вільною журналісткою. Тоді й з’явилася ідея написати книгу для дітей про Україну, розповідає Моніка:

«Цією книгою я частково маю завдячувати моєму коту Конраду. Він існував насправді. Це кіт, якого я забрала із собою до Києва, аби не бути самотньою в незнайомій країні. Згодом коли моєму синові виповнилося три-чотири роки, він часто просив мене розповідати або читати йому якість історії. І я почала розповідати йому історії про кота Конрада».

Реальним у книзі є не лише кіт і сама Моніка, але й син письменниці Еліас, з якого, власне, й починається розповідь:

«У книзі я як мама Еліаса не мала часу, аби з ним бавитися. І тоді він видерся на горище і знайшов там скриньку з довжелезним листом, який я, Моніка, 1993 року написала з Києва своїм батькам. У цьому листі Моніка описує різні анекдотичні історії, які з нею траплялися під час перебування у Києві. Багато з цих історій, як, приміром, прибуття до аеропорту «Бориспіль», насправді саме так і відбувалися зі мною».

Щоправда, найулюбленішим місцем у книзі самої авторки є вигадана історія:

«Про те, як кіт Конрад та один художник по-новому зробили обличчя Матері Вітчизні. Мене ця статуя з першого погляду чимось заворожила, але водночас і відштовхувала. Тому виникла ідея, що їй можна було б зробити нове обличчя, яке випромінювало б зовсім інші, тепліші емоції, викликало б у киян радість».

Вигадані пригоди чергуються в книзі з реальними, смішні ситуації – зі зворушливими. Приміром, про те, як кіт Конрад вирішив нагодувати усіх голодних та старих людей у Києві супом, приготованим разом із Монікою:

«Я маю дуже сильні спогади про нужду та бідність, які я побачила в ті роки в Україні. Після Києва мені довелося ще, мабуть, щонайменше рік знову звикати до західного способу життя. Бо те, що люди на Заході сприймають як проблеми, я ще довший час не могла сприймати всерйоз у порівнянні з проблемами українських людей».

Усі ці історії супроводжуються унікальними ілюстраціями, які майстерно виконала художниця Вівіан Домманн. Виписані до найдрібніших деталей, від них важко відірвати погляд:

«Вівіан Домманн ніколи не була в Києві. Але я дала їй геть усі київські фото, які в мене були: мого київського помешкання, кота Конрада. Моя квартира – шпалери, меблі – справді виглядала в точності так, як на ілюстраціях до книги. Мені здається, ці картинки справді мають душу. Відчувається, що їх не змалювали просто з якогось путівника. Це ілюстративний матеріал, який має дуже сильне особисте забарвлення».

Книга «Кіт Конрад у Києві» побачила світ завдяки швейцарському видавництву «Hü&Hott». Її роздрібна ціна – 18 євро.