Скільки депутатів готові дискримінувати громадян?

5 листопада лише 117 народних обранців проголосували за антидискримінаційну норму, яка пропонувалася до нового Трудового кодексу України.

В кожного та кожної з них, звичайно, є свої мотиви та пояснення щодо відданого "за" голосу, і я не ідеалізую цих людей, але саме вони готові підтримати та підсилити конституційне право громадян на рівне ставлення.

Я не хочу зараз вести мову про відступ від зовнішньополітичного європейського вектору України, про кілька кроків назад від вільного доступу українців до кордонів країн Європейського Союзу, хоча не можна не пригадати, що народний депутат Мустафа Найєм, в свою бутність журналістом два роки тому, якраз з приводу зриву підписання Януковичем угоди про Асоціацію закликав людей на Майдан.

І ми прийшли. Бо мирилися з багатьма речами, але не могли витерпіти те, що Янукович зрадив українську політичну європейськість.

Кого і що 5 листопада зрадив сам парламентар Найєм, безперечно назовні чутливий до питань гендерної політики, коли вибачається за свою відсутність на пленарному засіданні парламенту під час суспільно-важливого голосування, бо "інакше розставив пріоритети своєї роботи"?

Добре, що народні обранці, особливо ті, хто увійшов до представницької влади з громадського сектору, дійсно відчувають потребу публічно вибачитися перед тими, хто їх обрав, погано, що вони й досі не зрозуміли, що особисто голосувати під час пленарних засідань і є обов'язком народного депутата, вирішив ти поміняти пріоритети чи ні. Це - Ваша робота. Не мотатися в пошуках сенсацій та інтерв’ю, не займатися цікавими новими проектами, а розбиратися із підчас марудними законопроектами та голосувати.

Раджу всім "відсутнім" пробігтися нормами статті 24 закону про статус народного депутата, можливо, час вже не тільки користуватися своїми правами, пільгами та гарантіями, а і трохи замислитися над своїми обов'язками.

У лікаря, який готувався до операції, можуть змінитися пріоритети, і він поїде на міжнародний конгрес. Привіт, пацієнте! У адвоката, який веде судовий процес, може виникнути непереборне бажання пройти співбесіду на державну посаду. Привіт, обвинувачений! У журналіста, який запросив Вас на прямий ефір, можуть змінитися пріоритети, захочеться підтримати друзів, що повернулися з АТО, на сесії міської ради. Привіт, пане парламентар!

Втім, я хочу поговорити про інше. Часто кажуть, що рівності не існує. Що її вигадали філософи, правники тощо. Змова "світової ліберастії". Що це - маніпулятивне питання і не заслуговує на увагу.

Часто лунають голоси, що в кожного та в кожної від народження різні стартові умови, і тому не треба робити вигляду, що нерівності не існує.

Коли йдеться про законодавство, передовсім йдеться про забезпечення рівних можливостей, рівного ставлення, рівного доступу на законодавчому рівні. Це право людини - реалізовувати всі свої права, в тому числі право на рівне ставлення, тією мірою і в такий спосіб, що вважається за потрібне. Не порушуючи і не обмежуючи права інших людей. Але рівні умови та рівні можливості повинні гарантуватися державою для кожного.

До речі, не можу в цьому контексті не пригадати, що закон про статус народного депутата містить цілком "жирний" перелік трудових гарантій саме для народних обранців, тому шансів відчути себе дискримінованим/ною у парламентарів набагато менше, але вони можуть з'явитися.

Навіть цей розподіл голосів 117 - 305 свідчить про те, що більшість готова дискримінувати меншість, а це недопустимо в будь-якій країні, яка навіть формально, а не так, як ми, - конституційно, заявляє про себе як про правову демократичну державу. Більшість вкотре відвойювала своє привілейоване становище.

Володимир Ар'єв, який проголосував "за" із гріховним рипінням, виправдовується в соціальних мережах, що, мовляв, "взяв гріх на душу", проголосував за право на рівне ставлення.

Ні, він не написав, що віддав голос за "право на рівне ставлення", бо ним це, очевидно, так не сприймається, інакше не займався би публічним самобичуванням. Він своє позитивне голосування сприймає як надання виборцям безвізового режиму в обмін на гріховну, на його думку, підтримку содомії. Певне, коли стовп християнства пан Ар'єв голосує, наприклад, за склад уряду, відпускає і собі, і кандидатам всі гріхи або вважає їх безгрішними.

Павло Унгурян пояснює відмову підтримувати право громадян на рівне ставлення навіть не своїм християнством, а "історичними християнськими традиціями України". Мабуть, можна б було процитувати статтю Конституції України про відокремлення церкви від держави, але не думаю, що це допоможе. Люди завжди знаходили і знаходитимуть підтримку в консервативній і майже незмінній релігії, коли хочуть дискримінувати будь-кого ближнього, наприклад, з іншими релігійними поглядами.

Ігор Луценко пояснює свою відсутність підтримкою в судовому засіданні затриманого Корбана і знову замість того, щоб замислитися над правом на рівне ставлення, спекулює питанням безвізового режиму. Борислав Береза виправдовується тим, що давав коментарі журналістам.

Впевнена, що у парламентарів, які вперше сміливо підтримали Київпрайд, Світлани Заліщук та Сергія Лещенка, також знайдуться виправдання та пояснення щодо їхньої відсутності під час голосування стратегічного та важливого для гарантування прав людини питання.

На питання, ти за чи проти дискримінації, легко відповісти. Відповідь на це питання йде від ціннісної, світоглядної та гуманної сутності сучасної освіченої людини.

10 листопада, попри протести громадськості в соціальних мережах та під стінами парламенту, депутати удруге засвідчили готовність дискримінувати громадян.

207 парламентарів проголосували "за", серед них Заліщук, Найєм та Лещенко, який вранці роздавав листівки громадських активістів на підтримку поправок. Сподіваюся, що першу в якості повістки він отримав сам, прочитав та дещо зрозумів.

Однак голосів не вистачило, антидискримінаційну поправку в цілому не підтримано.

Тест на толерантність показав брунатну смужку дискримінації.