Кінець доби лібералів

Такий болючий провал. Це - найгірший час для Вільної демократичної партії, повідомив представник лібералів, голова ВДП у Північному Рейні-Вестфалії Кристіан Лінднер після оприлюднення перших приблизних прогнозованих результатів. Попередній офіційний результат - 4,8 відсотка, тобто втрати становлять приблизно 10 відсотків. Уперше з 1949 року ВДП узагалі не потрапляє до парламенту.

Розчарування безмежне насамперед тому, що ВДП на попередніх виборах до Бундестагу 2009 року показала свій найкращий результата - 14,6 відсотка. А тепер? Безпрецедентне падіння - з рекордної висоти у рекордну прірву.

Час розплати

"Це розплата за політику", - каже політолог Ульрих фон Алеманн. "ВДП наробила помилок у своїй політиці, своїй програмі, у виборчій боротьбі та зі своїми керівними особами". Термін роботи одного скликання парламенту в Німеччині становить чотири роки - для ВДП це був чотирирічний період злетів і падінь.

Шлях униз почався одразу ж після виборів: під тиском лібералів і ХСС уряд знизив податок на додану вартість за ночівлі в готелях. Майже одночасно з цим кроком стало відомо про пожертву більш ніж мільйона євро до скарбниці партії від одного з великих гравців готельного бізнесу. "ВДП одразу стала виглядати як маленька партія, як партія інтересів, котра хоче полегшити життя великим платникам податків", - зазначає Алеманн.

У самій ВДП точилися внутрішньопартійні чвари. Серед іншого через дедалі сильніше зниження рейтингів голова ВДП Ґідо Вестервелле мусив 2011 року відмовитися від посади віце-канцлера та голови ВДП. Утім, і за нового керманича Філіппа Реслера тенденція до зниження продовжилася. Найнижчої точки падіння підтримки партія досягла 2012 року на виборах до ландтагу в землі Саарланд. Результат становив тоді 1,2 відсотка голосів, що стало найгіршим результатом лібералів у західно-німецькій землі з часу заснування їхньої партії.

Нема чим хвалитися

Натомість високий результат на земельному рівні був у окремих кандидатів. Приклад - Кристіан Лінднер у землі Північний Рейн-Вестафалія. Він здобув 8,6 відсотка на виборах до ландтагу. Або Вольфґанґ Кубікі на півночі Німеччини, у землі Шлезвіг-Гольштейн (8,2 відсотка).

Лінднерові та Кубікі допоміг їхній упізнаваний профіль, тобто якраз те, чого бракувало політикам на федеральному рівні. Якщо, наприклад, взяти постать міністра закордонних справ Ґідо Вестервелле, то йому нема чого показати, про що можна було сказати, що "досягнення Вестервелле у зовнішній політиці є такими і такими", - зауважує політолог Алеманн.

І це при тому, що ВДП має досвід урядування. Жодна інша партія в Німеччині не була представлена у владі упродовж такого тривалого часу. 64 роки тому відбулися перші вибори у ФРН. Відтоді упродовж загалом 52 років ліберали були в уряді. Для порівняння: християнські демократи, чиїм лідером є Анґела Меркель, мають скромніший результат - 44 роки.

Завжди у тіні більшого партнера

З 1969 до 1998 року ліберали керували країною, змінюючи партнерів, спершу з соціал-демократами, а потім з християнськими демократами. Жодна інша політична сила не могла так довго утриматися при владі. Утім, ВДП постійно була "меншим" партнером.

І це частково стало проблемою. "Сила Меркель стала для ВДП фатумом. Масштаб втрат - це насамперед провина канцлерки та християнських демократів", - підбиває підсумки Алеманн. Успіх ВДП на виборах 2009 року ґрунтується переважно на голосах виборців, які змінили свої симпатії. Вони тоді були розчаровані великою коаліцією, особливо ХДС. А тепер ці голоси помандрували далі. Політолог переконаний: "Без "Альтернативи для Німеччини" Вільна демократична партія, звичайно, знову потрапила б до парламенту".

Імовірний "виліт" лібералів окреслився ще в опитуваннях перед парламентськими виборами, їхній результат був то 4, то 6 відсотків. А потім, за тиждень до виборів до Бундестагу, за результатами земельних виборів у Баварії, ВДП не пройшла до ландтагу. І на виборах у землі Гессен, що відбулися паралельно з виборами до Бундестагу, ліберали теж "пролетіли". Нині ВДП представлена тільки у 8 з 16 земельних парламентів у Німеччині і бере участь лише в одному земельному уряді.

Що далі, ліберали?

Час для лебединої пісні лібералів? Ні, відповідає політолог Ульрих фон Алеманн. "Вільна демократична партія - загартована. У ВДП велика історія. У неї є мандати всюди, зокрема і в комунах. Вона міцно вкорінена у суспільстві, у громадській думці, отже, це ще не кінець ВДП".

Утім, необхідна умова - економічне крило, а також крило ліберальних громадянських прав повинні знову чітко та переконливо поєднатися одне з одним. Можливо, саме та людина, яка потрібна, це Кристіан Лінднер, колишній генеральний секретар ВДП. Поразка є глибокою та фундаментальною, але, як сказав він увечері після виборів: "Від завтра потрібно заново придумувати ВДП". Це відновлення буде тяжким. Але на це у лібералів тепер є цілих чотири роки - до наступних виборів до Бундестагу.