1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Литва: небезпека політичної апатії

Огляд німецької преси підготували Любомир Петренко і12 жовтня 2004 р.

Перемога лівих популістів на парламентських виборах у Литві, яка лише недавно вступила до Європейського союзу, свідчить про зростання політичної апатії серед населення, вважає газета ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ:

https://p.dw.com/p/AM14

Не може не викликати тривоги той факт, що народ, який своєю боротьбою за незалежність зробив чи не найбільший внесок у розвал Радянського Союзу, нині охопила така глибока апатія. На виборчі дільниці не прийшло навіть половини електорату. А з тих, що прийшли, половина проголосувала за популістські партії. Так литовці зводили рахунки з політичними силами, які донедавна керували країною. Вони повинні усвідомити, що зовнішньополітичних успіхів та сяючих макроекономічних показників замало,-

підкреслює ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ і звертає увагу на такий момент:

Балтійські держави утримували останнім часом найвищі темпи економічного зростання на просторі Європейського союзу. Але населення цих держав відчуло єврпейські стандарти лише у зростанні цін, а зарплати та пенсії залишилися на старому рівні. І якщо в містах ще пульсує якесь життя, то на селах все ніби завмерло. Волаюча різниця між бідними та багатими, між тими, хто отримав зиск від реформ, і тими, кому реформи принесли нещастя, щоразу зростає. 50 відсотків мешканців Литви вважають, що в радянські часи їм жилося краще.

Таку песимістичну статистику наводить ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ і веде далі:

Політична апатія стала хворобою посткомуністичного світу, – стверджує політолог Лаурас Біелініс. Вона є наслідком несповнених надій, адже в переломні часи всі вірили, що життя стрімко зміниться на краще... Нині більшість населення переконана, що політикам радше йдеться про забезпечення власних інтересів. Корупційні скандали та випадки раптового збагачення лише утверджують литовців у цьому переконанні. То ж багато хто з них відвертається від політики або піддається нехитрим спокусам, які їм обіцяють політики-популісти. Нині в Литві триває третя фаза процесу політичного розвитку. Вона вважається найнебезпечнішою. Спершу люди вірили в реформи. Втративши терпець в очікуванні покращень, вони повернулися обличчям до старих, знайомих політичних сил. Тепер розпочався пошук цілителів-чудодіїв. Але й останні згодом програють, коли громадяни зрозуміють, що солодкі обіцянки не мають нічого спільного з реальністю, – переконана ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.

Перейдемо до іншої теми. Німецька преса жваво й неоднозначно відреагувала на рішення міністрів закордонних справ країн Європейського союзу щодо скасування ембарго на постачання зброї до Лівії, яке діяло протягом 18 років. Газета ГАМБУРҐЕР НАХРІХТЕН звертає увагу на непередбачуваність революційного лідера цієї країни Муаммара Каддафі:

Спершу полковник ратує за створення панарабського об”єднання з сусідніми країнами, потім він уже серед засновників Африканського союзу. Донедавна затятий антикапіталіст, тепер він прагне вступу до Світової організації торгівлі. Він, що колись фінансував цілу низку терористичних угруповань, раптом подає руку раніше клятому Заходові й навіть відмовляється від ядерної зброї. У загалом бурхливій історії арабського світу настільки драматичної зміни курсу, певно, ще не було. Що це – розважливість чи поблажливісь старця? У будь-якому випадку оманливий володар Тріполі спокутує свої гріхи і відкриває свій режим. До тирана все ж слід ставитися з пересторогою, будь-яке братання може бути політично шкідливим. Але не подати йому руки було би стратегічною помилкою не тільки з огляду на величезні запаси нафти у Лівії. Той, хто подібно до Шредера, тепер розмовляє з Каддафі, можливо, допомагає знайти точки опори для майбутньої лібералізації Лівії.

Фрайбурзська газета БАДІШЕ ЦАЙТУНҐ критикує скасування ембарго:

Навіть якщо Лівія не несе більше загрози, всередині країни режим і надалі має риси насильницького панування. Тортури, нелюдські умови утримання в”язнів, несправедливі вироки судочинства – все це, власне, мусило би стати на заваді експортові зброї, як згідно з нормами Євросоюзу, так і відповідно до засад ”червоно-зеленої” коаліції у Берліні. Звісно ж, ЄС керується власними інтересами. Італія має намір постачати до Лівії човни, гелікоптери і засоби нічного спостереження, аби Лівія нарешті була в змозі стримати потік нелегальних мігрантів до ЄС. Ідея, яку вітає і міністр внутрішніх справ Німеччини. Зброя в обмін на захист від біженців – цей розрахунок водночас зрозумілий і сумнівний.