Лукашенко не пускатиме виборчий процес на самоплив
28 липня 2004 р.
Поряд з одіозною постаттю Лукашенка роль білоруського парламенту виглядає дуже скромно. Він формувався за умов жорсткого контролю виконавчої влади, тобто багато депутатів потрапили до парламенту за так званим президентським списком. Це не дозволяє говорити про нього як про класичний демократичний парламент з відповідними функціями, переконаний Володимир Дорохов:
”Треба повертатися ще до референдуму 1996 року, який повністю змінив конституційне поле Білорусі. Тепер у нас порушена ієрархія нормативних актів. У нас декрет президента зараз має більшу силу, ніж закон. Тому парламент – законодавча гілка влади – безперечно перебуває в підлеглому становищі.”
На жаль, опозиція в Білорусі має не настільки вагомий вплив, як того хотіли б демократичні сили, розповідає політолог. Поки що їй не вдалося належним чином встановити контакт з потенційним демократичним електоратом. А такого, за дослідженнями Центру документації НІСЕПД, у Білорусі більше чверті населення. Білоруській опозиції гостро бракує консолідації, зауважує Володимир Дорохов. Досі немає єдиного опозиційного блоку, який пішов би на вибори з єдиним списком. З найвідоміших опозиційних об”єднань – коаліція ”П”ять плюс”, ”Вільна Білорусь”, ”Рух за зміни”, блок ”Молода Білорусь”. Що заважає їм об”єднатися? Володимир Дорохов:
”З моєї точки зору, політичних, ідеологічних чи якихось цінносних причин для продовження розколу не існує. На мій погляд, радше особистісно-психологічні перепони заважають його подоланню. Але саме максимальна консолідація білоруської опозиції – запорука успішного виступу на парламентських виборах.”
Крім того, додає Дорохов, контроль над інформаційним політичним полем у Білорусі настільки жорсткий, що опозиційні кандидати, практично, не мають доступу до виборців через ЗМІ, насамперед через електронні.
Те, що Лукашенко, попри критику Заходу, зникнення людей, утиски ЗМІ, досі користується популярністю в Білорусі, політолог пояснює наявністю сталої консервативної частини електорату. Це люди похилого віку, з низьким рівнем освіти, які живуть переважно в сільській місцевості, які сумують за Радянським Союзом та орієнтуються на союз з Росією. Останнім часом Лукашенко виграє й від того, що під впливом економічного зростання в Росії економічне піднесення помітне й у Білорусі.
Однак, зауважує Володимир Дорохов, рівень підтримки білоруського президента дедалі знижується. Шанси на третій термін його президенства політолог оцінює як невисокі:
”Зараз громадська думка досить негативно налаштована щодо третього терміну президента. За даними опитування Незалежного інституту соціально-економічних і політичних досліджень, близько половини виборців негативно ставляться до третього терміну. І лише десь близько 25-30 відсотків – твердий електорат Лукашенка – підтримують ідею зміни Конституції для того, щоб Лукашенко отримав право балотуватися втретє. Але йому дуже важко буде виграти референдум зі змін до Конституції.”
Помітно прохолоднішіми стали й стосунки з Росією. З нинішньою кремлівською владою Лукашенку не вдається вести себе так, як з попередньою, каже Володимир Дорохов. Політика за принципом ”дешеві енергоносії в обмін на поцілунки” зараз не котується:
”Російське керівництво не вважає Лукашенка надійним партнером, але воно змушене миритися з реальністю. Поки Лукашенко є де-факто основним гравцем на білоруському політичному полі. Самотужки Кремль не в стані змістити його.”