Лісабонська угода: оптимісти продовжують вірити

Чеський президент Вацлав Клаус любить називати себе «європейським дисидентом». Днями політик заявив, що під час головування його країни в Європейському союзі він не бачить сенсу вивішувати скрізь прапори ЄС та грати під час офіційних заходів європейський гімн. Клаус бачить у Євросоюзі «бюрократичного монстра», який дедалі більше зазіхає на національні інтереси країн-членів. Попри усі «вибрики» євроскептиків та провал референдуму в Ірландії, президент Європарламенту Ганс-Ґерт Петтерінґ наполягає, що ще за чеського головування Лісабонська угода має бути ратифікована: «Ірландці мають сказати, яким шляхом вони хочуть піти. Ми не можемо примушувати їх до чогось, але ми хочемо бачити конкретний план дій, який дозволив би ратифікувати угоду ще до виборів до Європарламенту, тобто до червня 2009 року», - зазначає Петтерінґ.

Не до того

Ірландський прем’єр Брайан Коуен обіцяв представити такий план дій ще на саміті ЄС у жовтні. Але тепер ірландцям, як і більшості європейців, не до Лісабонської угоди. Країна через світову фінансову кризу опинилася на межі рецесії, сотні тисяч людей можуть втратити роботу. Причому Євросоюз їм у цьому мало чим допоможе – зі скрути доведеться вибиратися самим. У Брюсселі Дубліну навіть погрожують санкціями через неприпустимо високий бюджетний дефіцит. На зростання популярності європейських ідей серед ірландців в таких умовах сподіватися важко. (єт)