Майбутнє без нафти: шведи роблять ставку на етанол

Понтус Пріншельт тримає своїх 400 баранів і овець не заради прибутку, а як він каже «просто так». Гроші фермер зі шведського Норшеппінга заробляє на пшениці, яку він здає для переробки на етиловий завод.

«Я був одним із перших, хто почав постачати пшеницю прямо на завод. Спочатку нас було мало, бо шведські фермери довго розкачуються. Сьогодні я заробляю значно краще. І мені треба менше добрив, бо при виробництві етанолу йдеться не про вміст протеїнів у пшениці».

Зі своїх 110 гектарів пшениці Пріншельт щороку збирає близько 700 тонн. Але вигідніше отримувати етиловий спирт з цукрової тростини, як це роблять у Бразилії. Звідти й шведи імпортують значну частину етанолу.

Великий самогонний апарат

Понтус Пріншельт продає свою пшеницю фірмі «Агроетанол», що володіє найсучаснішим та найбільшим у Швеції заводом з виробництва етилового спирту. В принципі завод – це гігантський самогонний апарат, в якому щороку бродять 135 тисяч тонн збіжжя, перетворюючись на міцний спирт.

Уже зараз у бензин марки А-95 у Швеції домішують 5 відсотків етанолу. Шведські автоконцерни «Сааб» і «Вольво» вважаються лідерами з виробництва двигунів, що працюють як на бензині, так і на паливі марки Е-85. Це суміш, у якій 15 відсотків бензину й 85 відсотків етанолу.

Уряд у Стокгольмі заохочує купувати такі машини. Кожний отримує від держави 10 тисяч шведських крон – приблизно 1100 євро. А ще шведські власники авто з екологічним двигуном платять нижчі податки й можуть безкоштовно паркуватися в багатьох містах. Їздити на таких машинах вигідно ще й тому, що літр палива з етанолу на 40 центів дешевше бензину А-95. Не дивно, що шведи дедалі частіше купують такі машини.

«Якщо порівняти ціни на бензин та паливо з етанолу, то я б купив собі машину з двигуном, що може працювати і так, і так».

«Мені все одно, чим заправлятися. Головне – щоб ціна була доступна».

Етанол – глухий кут?

Міжнародне енергетичне агентство пророкує, що попит на етанол до 2020 року збільшиться втричі: від 40 мільярдів літрів до 120 мільярдів. Захисники природи та науковці попереджають, що сільське господарство планети може не впоратися з таким завданням. Крім того, етанол не відповідає вимогам захисників клімату. Таких, як Бйорн Ґільберґ. Експерт вважає, що екологічні переваги етанолу як палива дорівнюють нулю. Адже для його виробництва потрібно багато енергії: вирощування, добрива, переробка, будівництво заводів та інфраструктури. Бйорн Ґільберґ:

«Якщо ми правильно все порахуємо, очевидно, що йдеться про нульовий результат. З одного боку ми маємо рослинний енергоносій, але з іншого – його отримання потребує великих затрат енергії. Але всі як мантру повторюють: етанол – це наш порятунок. Насправді це – глухий кут».

Цього тижня про етанол сперечалися на конференції ООН у Римі, що була присвячена зростанню цін на харчі в світі та загрозі голоду в бідних країнах. Питання стояло так: що важливіше – харчі чи паливо?

Британська неурядова організація «Оксфам» стверджує, що частка етанолу в зростанні цін на харчі в світі становить від 15 до 30 відсотків. Проти таких звинувачень рішуче протестують великі виробники етанолу, такі як Бразилія. Але навіть помірковані експерти кажуть, що треба вкладати гроші в розвиток етанолу нового покоління, який би можна було отримувати не лише з сільськогосподарських рослин, а й з інших культур.

За матеріалами кореспондентів