Михайло Фрадков на посаді прем"єра Росії: досвідчений управлінець без політичних амбіцій?

"З Михайлом Фрадковим ніхто не рахувався. Серед осіб, котрих розглядали як можливих претендентів на посаду російського прем"єра, його не було..." - пише газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ і веде далі:

Чому саме Фрадкова обрав президент Володимир Путін на роль політичного "кіндер-сюрприза", незрозуміло. Але можна впевнено сказати, що Державна дума Росії затвердить його на прем"єрській посаді. Перш за все увагу привертає те, що Фрадков - фахівець у галузі економіки та зовнішньої торгівлі. Виходячи з цього він підходить на роль глави російського уряду, який традиційно повинен займатися передусім економічними питаннями. З іншого боку, Фрадков очолював свого часу податкову поліцію, якої всі боялися. До того ж, він має ранг полковника запасу й таким чином добре підходить до путінського апарату з офіцерів служби безпеки та інших носіїв еполетів. (...) Фрадкова хвалять як досвідченого управлінця. Але які в нього політичні уподобання, невідомо. Загалом можна рахуватися з тим, що він виконуватиме завдання Путіна й не переслідуватиме при цьому власних політичних амбіцій, - аналізує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

Видання ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ продовжує тему, звертаючи також увагу на те, що у Фрадкова не буде політичних амбіцій на посаді прем"єр-міністра Росії:

Він буде винятково технічним главою уряду. Прем"єри в Росії - принаймні за сильного президента - все одно залишаються нічим більшим, ніж свого роду вищі міністри економіки чи вищі міністри з соціальних питань. Коли прийде час задуматися над тим, хто стане наступником нинішнього президента, такого прем"єра можна буде замінити. Бо Фрадков наступником точно не буде. Але зараз він потрібен Путіну, щоб продовжити призупинені реформи. Йдеться про скорочення роздутого управлінського апарату, лібералізацію в галузі охорони здоров"я та освіти, боротьбу з корупцією. Фрадков виконуватиме тоакож роль цапа-відбувайла, якому аж ніяк не світить бути популярним, - переконана газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

Видання НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ звертає увагу на такий аспект:

Чи стане людина Москви в Брюсселі представником Брюсселя в Москві? Несподіваний перехід Михайла Фрадкова, посла Росії в Євросоюзі, на посаду прем"єр-міністра Росії, дає ніби привід на це сподіватися. Але такі надії - перебільшення. (...) Очікувати від Фрадкова суттєвих змін у політиці Росії щодо Європейського союзу було б безґлуздо. Бо найважливіші рішення ухвалює все одно не друга особа в державі. Останнє слово в таких питаннях - за президентом і його штабом, - наголошує НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ.

До інших тем. Газета ДРЕЗДНЕР НОЙЄСТЕ НАХРІХТЕН пише про судовий процес над Марком Дютру в Бельгії. Його звинувачують у тому, що всередині 90-их років він викрав, зґвалтував і вбив кількох дівчат:

Бельгія постала перед серйозним випробуванням, бо справа Дютру серйозно змінила маленьку країну. За судовим процесом слідкують преставники мас-медіа з усього світу. Тому жодне питання не повинно залишитися відкритим після його завершення. Йдеться про закріплення довіри до системи правосуддя - як всередині самої Бельгії, так і за її межами. Треба також досягти примирення між бельгійським суспільством і державним апаратом країни. Одним словом, з цим судовим процесом пов"язується багато сподівань. Лише на одну річ сподіватися не має підстав: суд над Дютру не матиме педагогічного ефекту, адже підсудний донині не продемонстрував жодного бажання розкаятися, - читаємо в газеті ДРЕЗДНЕР НОЙЄСТЕ НАХРІХТЕН.

Видання ОФФЕНБАХ-ПОСТ коментує церемонію нагородження лауреатів премії Американської кіноакадемії "Оскар" за 2003 рік:

Після церемонії нагородження "Оскарами" фантастична трилогія Пітера Джексона "Володар кілець" зайняла почесне місце в аналах кінематографії - поряд із такою голівудською класикою, як "Бен Гур" чи "Титанік". Час для цього саме настав. Джексону конгеніально вдалося зробити екранну адаптацію однієї з до цих пір найважчих для екранізації розповідей, яка, мабуть, вразила б навіть прабатька цієї фантастичної історії Толкіена, - пише ОФФЕНБАХ-ПОСТ. Огляд німецької преси підготували Леся Юрченко та Христина Ніколайчук