Ми писали, ми писали...

У Німеччині тепер, говорять мовознавці, написання слів стане простішим, а граматичні правила більш логічно обґрунтованими. Втім, як виявилося за 2 тижні до визначного дня, не для всіх. Керівники федеральних земель Північний Рейн - Вестфалія та Баварія раптом повідомили, що на їх території діятимуть старі правила. Розмірковує з цього приводу й Нижня Саксонія.

„Ця загальна реформа правопису нікуди не годиться, і відомо про це всім. Виявляється, що ми мали рацію, коли багато років боролися проти цієї реформи.”

- вважає прем’єр-міністр Нижньої Саксонії Крістіан Вульф. Роздратування політиків викликають, деякі правила, що роблять написання логічнішим, але іноді незвичним - у словах, створених за допомогою складання основ, спрощення більше не відбувається. Тож, приміром, у слові, що означає „проїзд річкою на кораблі” (Flussschifffahrt) тепер буде дві потроєні приголосні. Такі курйозні випадки непокоять не лише політиків. Приміром, у німецьких видавництв до нових правил правопису - своєрідне відношення.

У серпні 2004 року два великі видавництва Німеччини – „Axel Springer-AG” та „Spiegel- Verlag” оголосили, що повертаються до старих правил правопису. Вони звернулися до інших засобів інформації та до інформаційних агенцій із закликом зробити так само. Обґрунтування – новий правопис не сприйняла громадськість. Він не є полегшенням ані для професійних авторів, ані для школярів. Тепер за старими правилами друкуються „Frankfurter Allgemeine Zeitung“ та більшість газет і журналів видання „Spiegel- Verlag” Втім, редколегія власне журналу „Spiegel” користується виключно новим правописом. Найбільш неординарне рішення ухвалило керівництво видавництва „Süddeutsche Zeitung”. Редактори розробити власний правопис – суміш зі старих та нових правил.

Нічого дивного, говорять на Зборах міністрів культури федеральних земель, яке опікується реформою правопису. Нічого дивного, що за таких обставин школярі розгублені і гадки не мають як же їм потрібно писати.

„Я на жаль отримала двійку з орфографії, я завжди писала за новими та старими правилами одразу.

„Звичайно я пишу так, як я думаю, як воно краще виглядає.”

Австрійці та швейцарці дивуються, посміхаються та запитують – невже німцям, нема чого більше робити. У Австрії та Швейцарії газети вирішили дотримуватися нових правил, щоб не плутати школярів. Діти почали навчатися краще, бо роблять менше помилок. Учасники зборів міністрів культури Швейцарських кантонів – радіють. Їхні німецькі колеги – у розпачі. Голова зборів міністрів культури федеральних земель Німеччини Йоханна Ванка:

„Треба закінчувати дебати, має стати зрозуміло, - діють нові правила і так, як ми вирішили - першого серпня. Все це прикро, тому що ми дуже довго боролися за цей компроміс, ми усе це узгодили з радою з питань німецької орфографії, врахували побажання прем’єр-міністрів земель. І от тепер, коли все це ось-ось набере чинності... У Німеччині теж має колись бути можливим довести до кінця хоч одну реформу!”

Схожі проблеми й в українських працівників освіти та учнів. І причини цих проблем схожі - надмірна зацікавленість політиків мовознавством. Говорить доцент Тернопільського національного педагогічного університету Олена Гузар:

В Україні, коли вийшов проект нового правопису, всі дискусії зводилися до політики. Тому що дуже легко маніпулювати, як раз використовуючи мову. І чим далі ми відійдемо від політики, то легше нам буде унормувати правопис згідно мовної системи.

Про особливості української реформи розповідає Юлія Петрова:

Кіно” чи “кіна”? Вчителька Марія Іванівна ніяково знизує плечима. “Вам за яким правописом?” Сучасна українська мова – скорочено СУМ. Орфографія невпорядкована, словник засмічений. Мова потребує термінових змін. Реформі бути! Переконані її симпатики. Навіщо? Запитують їхні опоненти. Мовний безлад – культурніше – “запекла дискусія” – триває в Україні вже друге десятиліття.

Правописи в Україні ухвалювали 28, 33, 46, 60 та 93-го років. Перший – так званий “харківський”, лінгвісти називають, власне, українським, таким, що найточніше відображає особливості мови. У 33-му його заборонили, більшість мовознавців репресували. Наступний - ухвалювали за сприяння Лазаря Кагановича. Згодом правила написання майже не змінювалися. Завдання було одне – максимально наблизити українську до “братньої” – російської. Нині мова послуговується правилами і нормами правопису 93 року. Він вважається обов’язковим для використання.

Історична колізія стала головним каменем спотикання сучасних мовознавців. Прихильники реформи кажуть про повернення до “харківського” варіанту. Саме на його основі 1999 розробили зміни до чинного правопису. Тоді їх так і не затвердили. Натомість супротивники реформи створили ще одну мовну комісію і опрацювали новий проект. Прогресивні любителі мови одразу вдалися до змін.

„Ви очевидно, не раз зустрічали різні варіанти слів у словниках? Чому так відбувається? По-перше, всі словники не є академічні . Переважно зараз словник може видавати той, хто має гроші. Як кажуть, “хто платить, той і замовляє музику”.

Розповідає вчений секретар Інституту Української мови Людмила Рябець. Вона пояснює, що причина безладу – передусім у неврегульованості мовного законодавства. До розгляду Закону про мови у Верховної Ради руки не доходять. А ще вона просить залишити справу на розсуд спеціалістів. Рано чи пізно мовознавці заговорять однією українською.

„Коли почали обговорювати проект так званий, до обговорення залучали школярів, і торговців на базарах, і на вулиці людей питали, але чомусь не питали фахівців або дуже рідко питали про ті мовні проблеми”

По сьогодні ситуацію не вирішено. Поборники реформи написали до кабінету міністрів листа із проханням поновити попередній склад правописної комісії. Кабмін ввічливо відповів – “мабуть, що ні”. А поки в Україні паралельно діють 3 варіанти правопису – один затверджений і два на рівні проекту. Школярі ж на уроці з мови вигадали новий принцип орфографії – безладний. “Як хочеться – так і пишеться”. Юлія Петрова. Київ

У Польщі поки що реформу правопису проводити не збираються. Поляки говорять, що потрібно засвоїти ті правила, що вже є. Розповідає Володимир Прядко.

Викладач україністики варшавського університету Орест Співак вважає, що у польській мові ніякої спеціальної мовної реформи поки що проводитися не буде. Хоча дискусій з приводу того, як її покращити точиться чимало.

-Я думаю, що найбільша дискусія є на тему вульгаризмів в мові. Бо це справді звучить і в молодіжних передачах і в телебаченні, тут і тексти пісень, в деяких містах навіть карають за вживання вульгаризмів на вулиці. Це також опосередкований вплив англійської мови, у тих фільмах що кілька секунд звучить якийсь “фак” чи щось в такому дусі.

Диктор Польського Радіо Анджей Крусєвіч, який вболіває за розвиток і збереження рідної мови, часто посилається на досвід Франції, яка чи не найкраще в Європі пильнує своє національне мовне “я”. Він пильнує за тим, щоб навіть англомовні популярні запозичення вживалися згідно з польською традицією:

”Я висилаю SMSa” ( ЕсеМеСa), це так якби - “я висилаю стола”. SMS це так, як стіл. “Я висилаю стола”, ні треба казати – “Я висилаю SMS”. На такі речі ми також намагаємося звертати увагу, я особисто на це дуже вразливий. Я відразу червонію, коли чую такі речі, це не по-польські.

Таке шанобливе ставлення до рідної мови характерне для багатьох у Польщі. Адже щороку, по всій країні проводяться популярні конкурси Орфографії. Діти, школярі, депутати, митці, іноземці, пенсіонери, - усі залюбки пишуть диктанти. Кращих писунів потім показують по телевізору, статті про них друкують в газетах, їх шанують і поважають.

1999 року був ухвалений Закон про польську мову. З того часу Рада Польської Мови, що опікується його виконанням, раз на два роки представляє Сеймові і Сенату звіт про стан захисту польської мови. Незабаром сейм має ухвалити, рекомендований Комісією Культури і Засобів Інформації “Звіт про стан захисту польської мови за 2003-2004-й роки”. У ньому висловлено стурбованість ситуацією. Представники Ради Польської Мови – вони автори цього звіту - зокрема критично оцінюють мову засобів інформації – у радіо- та телепередачах все більше застосовується розмовний стиль, англійські запозичення та вульгаризми.

Взагалі можна сміливо стверджувати, що польську мову намагаються збагачувати усі, (не лише засоби масової інформації) – колишній президент Лех Валенса, сипав мовними перлами, як з відра - “Я - тільки “за”, і навіть “проти”, “Здоров’я Ваше в горло Наше”, дружина президента Квасьнєвського Йоланта зробила популярним чужомовне слово “Тренді”, а депутат партії “Самооборона” Рената Бегер розповідала журналістам про свої “Курвики в очах”. Тому й не дивно, що в такій атмосфері, в країні над Віслою з’явився скромний викладач німецької мови з периферійного містечка Вупперталь Штеффен Мьолер (Steffen Möller), який, роздаючи компліменти полякам, кепкуючи над німецькими звичаями і підсміюючись над особливостями мови польської став найпопулярніший німцем сучасної Польщі.

( фрагмент з гумористичної програми Штеффена Мьолера )

Тетяна Карпенко