Мовне питання

У разі запровадження «мовного» закону слід очікувати зростання незадоволення національних меншин, вважає директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський. Його пояснення: через відсутність необхідних структур та коштів влада не спроможна задовольнити звернення національних громад щодо використання їхньої мови на певній території. «На мою думку, незадоволення законних вимог нацменшин - це значно гірше, ніж те, що ми маємо зараз», - сказав експерт у розмові з Deutsche Welle.

Бураковський нагадав, що вже самі обставини розгляду й ухвалення законопроекту Ківалова-Колесніченка «фактично спровокували парламентську кризу в Україні». Третього липня Верховна Рада України ухвалила ініційований Партією регіонів законопроект «Про засади державної мовної політики». Законопроект зміцнює позиції російської мови та мов інших національних меншин у регіонах, де їхня чисельність становить щонайменше 10 відсотків. Опозиція вказує на численні порушення під час ухвалення законопроекту та критикує, що новий закон насправді покликаний не захищати мови нацменшин, а спрямований виключно на підвищення статусу російської мови та ігнорування української як державної.

Кличко: питання, яке роз'єднує

Критика на адресу авторів закону пролунала і від лідера партії УДАР Віталія Кличка, який минулого тижня взяв участь в акції протесту біля Українського дому. «Я упевнений, що будь-якому жителю і гостю України відомо про відсутність в нашій країні мовного питання як такого, - зауважив він, відповідаючи на запитання кореспондента Deutsche Welle. - Політики, яким немає чого запропонувати людям, - економічних зрушень, хорошої зарплати, зниження цін, підвищення пенсій, соціальних стандартів - не знаходять нічого кращого, ніж піднімати питання, яке роз'єднує суспільство. І це питання про мову!»

Подібної думки дотримується й керівниця програм Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко. В інтерв'ю Deutsche Welle вона сказала, що замість унормування мовного середовища, новий «мовний» закон здатен лише посіяти безлад та розбурхати пристрасті. Зокрема, дослідниці не зрозуміло, як виглядатиме мовна ситуація, якщо в межах однієї області різні населені пункти оберуть для себе різні мови. «Наприклад, незрозуміло навіть, якою мовою вони листуватимуться або братимуть участь у спільному регіональному  документообігу», - зазначила експерт.

Вона нагадала, що на небезпеку нехтування інтегруючим чинником єдиної державної мови раніше вже вказували такі структури, як Венеціанська комісія Ради Європи, офіс Верховного комісара ОБСЄ з проблем нацменшин та юридичне управління Верховної Ради. «В тексті закону державну мову залишили тільки армії та Верховній Раді», - сказала Тищенко. Новації ж «мовного» закону в галузі освіти, на її думку, суперечать конституції та «запроваджують сегрегаційну освіту національних меншин».

Протистояння без переможців

Проти «мовного» закону висловилися провідні творчі спілки та організації інтелігенції, а також чимало відомих, в тому числі й російськомовних діячів мистецтва України. Зокрема, член Українського відділення Міжнародного ПЕН-клубу, авторка першого російського інтернет-бестселера «Роман з пельменями» Євгенія Чупріна заявила на телебаченні, що їй не потрібен жоден захист її мовних прав, оскільки їй і так ніхто не забороняє говорити російською. Чупріна попередила, що переможців у мовному протистоянні, яке наразі роздмухується, не буде.

Такі заклики, однак, поки що залишаються без відповіді. Більше того, як повідомило раніше інформаційне агентство «Інтерфакс», один з авторів закону Вадим Колесніченко заявив, що Партія регіонів через Конституційну асамблею спробує узаконити в Україні державний статус російської мови.