Молоді німецькі режисери: Ганс-Крістіан Шмід
2 грудня 2005 р.
Новий фільм Ганса-Крістіана Шміда називається „Реквієм”. Це історія молодої жінки, яка думає, що в неї вселилися демони. Але „Реквієм” – це не фільм-жахів, а суміш жанрів біографії та драми на релігійному ґрунті.
Це – нова тема для Ганса-Крістіана Шміда, яка втім відома йому з власного досвіду. Шмід, сьогодні один з найвідоміших німецьких режисерів, народився 1965 року в баварському містечку Альтеттінґ і виріс у католицькому оточенні. Закінчує Вищу школу кінематографії у Мюнхені. Спочатку хоче знімати документальні фільми, але потім міняє плани. Шмід каже, що документальні стрічки його обмежують:
„Коли стає особливо цікаво, або йдеться про щось дуже особисте, камера заважає. Знімаючи якось фільм про одну церковну секту, я подумав, а що як додати до цього щось своє, написати сценарій? Так я змінив жанр”.
Уже перший фільм Шміда – „Після п’ятої у незайманому лісі” – приносить йому шалений успіх. Критики й глядачі були однаково в захваті від картини про дівчинку-підлітка з провінції, яка хоче стати поп-зіркою в Мюнхені. Саме з цього фільму почався зліт тоді ще невідомої молодої німецької актриси Франки Потенте, яка потім дістала світову славу, зігравши головну роль у картині „Біжи, Лоло, біжи”.
1998 року Шмід знімає фільм „23” про комп’ютерного хакера, який потерпає від манії переслідування й гине в пошуках власної ідентичності. „23” може похвалитися не тільки цікавим сюжетом. Фільм переконливо відтворює атмосферу 1980-х: політичну депресію, протести проти атомної енергії, перших хакерів. Але найбільші симпатії публіки отримав фільм Шміда „Божевільний” за романом молодого німецького письменника Беньямина Леберта. Це – історія підлітка-інваліда, що живе в інтернаті.
„Божевільний” стає останнім фільмом Шміда про підлітків. Паралельно він залишає Мюнхен і переїжджає до Берліна, де засновує власну продюсерську фірму і знімає фільм „Вогні”, одна з сюжетних ліній розповідає про групу українських нелегалів, які намагаються дістатися до Берліна через польсько-німецький кордон. Про цей фільм ми розказували, коли він вийшов на екрани в Німеччині. Всі фільми Шміда мають одну спільну ознаку: вони зняті прямолінійно й стримано, без спецефектів.
„Я сам дуже стриманий і не люблю коли щось виставляється на перший план. На мою думку, це дуже манерно, якщо за цим не видно ідеї”.
Можливо, саме в цьому полягає успіх режисера в роботі з акторами. Саме під його керівництвом молоді таланти німецького кіно – Аксель Мільберг, Франка Потенте чи Аугуст Діль – зіграли свої кращі ролі. Сподобалося працювати зі Шмідом і російському актору Сергієві Фролову, для якого роль українця в фільмі „Вогні” стала дебютом у західному кіно:
„Ми ще на ранній стадії обговорили з Гансом-Крістіаном, як ми відтворимо персонажі, але і те, як ми може проявити себе”.
Ганс-Крістіан Шмід завжди обговорює з акторами передостанній варіант сценарію і враховує їхні пропозиції в остаточному варіанті. Не дивно, якщо Сандра Гюллер, яка грає головну роль у його новому фільмі „Реквієм”, теж незабаром стане зіркою німецького кіно.