Між захопленням та розчаруванням
20 квітня 2005 р.
Вже другий день головною темою в Німеччині залишається обрання Йозефа Ратцінґера главою католицької церкви. Провідні електронні засоби масової інформації змінили заплановані раніше програми і майже в режимі нон-стоп розповідають про нового Папу Римського Бенедикта XVI, який став першим німецьким понтифіком за останні майже 500 років. Першим з німецьких політиків привітав Йозефа Ратцінґера федеральний президент країни Горст Келер:
”Те, що наш земляк став Папою, особливо радує нас і наповнює гордістю. З Бенедиктом XVI пов”язують великі очікування. І я переконаний, що він їх виправдає, діючи дуже розумно і з твердістю у вірі”.
Канцлер Німеччини Ґергард Шредер назвав Йозефа Ратцінґера гідним правонаступником Івана Павла ІІ. Особливий привід для святкування в ці дні мають баварці. Адже Бенедикт XVI походить з невеличкого баварського містечка Марктль, де він народився 78 років тому в сім”ї поліцейського. З Баварії розпочалася і його церковна кар”єра.
У сан священника Ратцінґера було посвячено 1951 року. Вже в 26-річному віці Ратцінґер став доцентом догматики та фундаментальної теології у місті Фрейзінґ. Він викладав також у Тюбенґені та Реґенсбурґу. 1977 року Папа Павло VI призначив його архиєпископом Мюнхена та Фрейзінґа. З листопада 1981 року Іван Павло ІІ доручив йому очолити Конгрегацію у справах віри. На цій посаді один з найвидатніших теологів сучасності, як говорять про Йозефа Ратцінґера його прихильники, здобув усебічне визнання як у Ватикані, так і в усій католицькій церкві. До речі, німецький кардинал вважався близькою довіреною особою Івана Павла ІІ.
І от тепер Йозеф Ратцінґер сам обійняв найвищу посаду у Ватикані. Говорить прем”єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер:
”Це історичний день як для Баварії, так і для всієї Німеччини. Перший за останні півтисячоліття німець як намісник Христа – це зворушливий момент для нашої країни.”
Однак не всі німці радіють такому рішенню конклаву. Критику можна було почути, зокрема, від ”зелених”, які вказують на крайній консерватизм Бенедикта XVI. Стримано відреагувала колишній голова Бундестаґу, представник Християнсько-демократичного союзу Ріта Зюсмут:
”Незважаючи на всю радість у зв”язку з тим, що католики тепер мають Папу з Німеччини, мені хотілося б, якби понтифіком став африканець або латиноамериканський кардинал. Однак ім”я, яке обрав собі Папа, надихає мене надією. Я сподіваюсь, що як наступник Бенедикта XV новий понтифік стане Папою миру, Папою знедолених та втікачів.”
Критика пролунала від прихильників ліберальних реформ у католицькій церкві. Справа в тому, що з ім”ям кардинала Ратцінґера пов”язують найбільш жорсткі консервативні течії сучасного католіцизму. Говорить прес-секретар екуменічної організації ”Церква низів” Тім Шмідт:
”Передусім ми критикуємо, що Ратцінґер раніше виступав швидше як охоронець віри, як інквіитор, ніж як намісник Христа. Значною мірою на ньому лежить відповідальність за звільнення критичних теологів у Німеччині, за тиск на ліберальних теологів у Південній Америці. Ми не думаємо, що Ратцінґер ефективно сприятиме розвитку екуменізму, і навряд чи реформаторськи перейматиметься посиленням ролі жінок у церкві.”
При цьому варто згадати, що на початку своєї кар”єри Йозеф Ратцінґер вважався досить ліберальним теологом, однак після студентських протестів 1968-го року дещо відкорегував свої погляди. Розповідають, що він тоді пережив справжній культурний шок. Сам Ратцінґер колись пояснив, що це не він розвернувся вправо, а світ став помітно лівішим.
Загалом поки що важко сказати, яким буде понтифікат нинішнього Папи Римського. Хоча нині в Німеччині все ж таки переважають оптимістичні сподівання. Тим часом Бенедикт XVI вже встиг заявити, що продовжуватиме рухатися шляхом, яким йшов Іван Павло II. Серед своїх головних цілей він назвав єдність серед християн та діалог з іншими релігіями. До речі, інавгурація нового понтифіка відбудеться цієї неділі у Ватикані.
Володимир Медяний