”Мінне поле” на шляху до іракської демократії

”іракської військової кампанії” минулого року. Експерти дедалі частіше говорять про провал іракської місії.

Як доказ позаминулої ночі у містах Ель-Фалуджі та Ель-Наджафі кровопролитні бої розгорілися з новою силою. Крім того, схоже на те, що терор прийшов і в сусідні країни. Після нападів у Йорданії кілька днів тому вчора мали місце стрілянина та бомбовий вибух у сирійській столиці Дамаску.

Спеціальний уповноважений ООН з питань Іраку Лахдар Брагімі вважає, що ситуацію в Іраку неможливо розв”язати лише військовими засобами і попри те, що через рік після оголошення завершення війни Ірак все ще далекий від того, щоб називатися мирною та стабільною державою, він наполягає на дотриманні терміну передачі влади перехідному урядові в кінці червня. На засіданні Ради безпеки ООН він представив свої пропозиції щодо подальшого облаштування політичного майбутнього Іраку. Згідно з ними, «в ідеалі» до кінця травня іракці мали б визначитися з членами майбутього перехідного уряду, які в кінці червня мають узгодити умови проведення всезагальних виборів, а також він запропонував провести національну конференцію про майбутній політичний устрій країни.

Водночас Брагімі застеріг від нового кровопролиття та закликав окупаційні війська утриматися від того, щоб придушити заворушення в Ель-Фалуджі збройними засобами:

«Наслідки подібного кровопролиття були б драматичними, тривалими і поширилися б на всю країну.»

Рада безпеки ООН підтримала пропозиції Брагімі. Навіть американські посли, чий шеф, державний секретар США Колін Пауелл напередодні гостро засуджував Брагімі через його багаторазову критику на адресу Буша та Ізраїлю, проголосували «за». Джон Неґропонте, майбутній американський посол в Іраку, теперішній представник США в ООН, який вважається одним із найдосвідченіших американських дипломатів, також висловився про необхідність політичного розв»язання конфлікту:

«Питання про повноваження окупаційних військ після передачі влади в Іраку є однією із численних пасток та труднощів, котрі й створюють, як висловився Лахдар Брагімі, мінне поле на шляху до вільних виборів, на шляху, альтернативи якому немає.»

Утім, наскільки реалістичним є термін передачі влади в Іраку перехідному урядові – 30 червня, на якому так наполягає Лахдар Брагімі? Думка професора політології Вільного Берлінського університету Фархада Ібрагіма:

“Той, хто сьогодні чинить опір, чинитиме його й завтра. Було б ілюзією вірити в те, що після передачі влади збройне протистояння припиниться і повстанців переконають політичними методами. Дехто взагалі не хоче ніяких змін, як у свій час не хотіли повалення режиму Саддама Хусейна. Ще хтось хоче заснувати іншу країну – ісламістську, фундаменталістську. Ці групи не можна примирити створенням уряду та передачею влади іракцям.”

Експерт з питань Близького Сходу, політичний радник та колишній журналіст Міхаель Людерс вважає, що все залежить від того, чи вдасться знайти потрібну особу, яка сформувала б цей перехідний уряд так, щоб він знайшов підтримку в народі:

”Найгірше, чого потрібно остерігатися, це того, що новий перехідний уряд не буде адекватно сприйнятий в народі, а натомість сприйматиметься як такий, що служить американцям. Якщо так станеться, то ситуація в Іраку стане ще критичнішою, ніж вона є зараз.”

Проблема як нинішньої, так і наступної влади в Іраку полягає, на думку Людерса, в тому, що вона взагалі дуже слабо сприймається в суспільстві як іракська:

”З іракської точки зору, це буде уряд, який не ухвалюватиме рішення самостійно, а узгоджуватиме кожен крок з Вашингтоном. А таке для тих, хто чинить спротив американцям та їхнім союзникам в Іраку, не є прийнятним.”

Водночас, каже політолог, цьому немає жодної альтернативи, бо має рацію Брагімі, який вважає, що за даних умов це найкраще, що можна досягти в Іраку.