Наслідки кризи: Білорусь розпродає державні підприємства

Білорусь залишається однією з небагатьох білих плям на інвестиційній карті Європи. Авторитарний Олександр Лукашенко – єдиний на континенті державний лідер, який принципово вважає державу найбільш ефективним власником. Через міжнародну ізоляцію Білорусі іноземні інвестиції залишалися на мінімальному рівні.

Досі дві третини підприємств у Білорусі залишаються у державній власності. Для правлячого режиму це зручно не лише з ідеологічних міркувань, а й з точки зору контролю за населенням. Опоненти Лукашенка постійно перебувають під загрозою втрати роботи. То ж рішення про продаж сотень підприємств, очевидно, далося режиму непросто. Але скорочення непрямих дотацій з боку Росії, таких як підняття цін на енергоносії, та глобальна економічна криза змусили Лукашенка змінити погляди.

Доступ до фінансових потоків

«Нинішня криза має свій позитивний побічний ефект – суспільства, які ізолювалися і йшли своїм власним шляхом, тепер мусять відкриватися. Вони хочуть отримати доступ до існуючих міжнародних фінансових потоків або знайти нові потоки», - зауважує глава Східного комітету німецької економіки Райнер Лінднер.

Білорусі потрібні гроші і можновладці з огляду на економічну ситуацію вже не перебирають, від кого їх отримувати. Нещодавно Мінськ звернувся з проханням про кредит до «класового ворога» - Міжнародного валютного фонду.

Тепер «капіталістам» пропонують купити сотні підприємств: рибну ферму в Бресті, взуттєву фабрику в Гомелі, постачальника комплектуючих для залізниці, енергорозподільні підприємства, виробників обчислювальної техніки.

Питання інтеграції

Німецькі інвестори поки обережно придивляються. Все-таки залишаються сумніви, наскільки серйозним є намір Олександра Лукашенка відкрити країну західним інвесторам. Чи вдасться незалежно працювати в умовах авторитарного режиму? Утім, перші результати нового курсу Мінська вже відчуваються: прямі іноземні інвестиції в економіку Білорусі зросли у декілька разів.

Російські інвестори поки зберігають першість. Однак європейські компанії мають змінити цю тенденцію, закликає Райнер Лінднер. «Це конфлікт, який ми маємо сприймати як інтеграційну конкуренцію. ЄС чи Росія? До якого центру тяжіння рухатимуться такі країни, як Білорусь, Україна, Молдова? Ми в Німеччині, маємо розпізнати виклики часу і серйозно поставитися до інтересу цих держав у тіснішій інтеграції», - наголошує глава Східного комітету німецької економіки.

Ян Паллокат/Євген Тейзе

Редактор: Володимир Медяний