«Настав час для європейського посередництва»
12 серпня 2008 р.
«Країна, яка перебуває у такому геополітичному становищі, яка має таке етнічне розмаїття, вимагає від своїх політиків особливої дбайливості і обережності», казав на початку 90-их років минулого століття президент Грузії Едуард Шеварднадзе. Його наступникові Михаїлу Саакашвілі бракує і одного, і другого. Більше того: він шукає двобою із суперником, який йому не під силу, вдається до збройного протистояння, щоби потім шукати допомоги закордоном, коли Росія своїми танками і солдатами вказує на межі його можливостей.
Постає запитання: чому Саакашвілі пішов на загострення? Можливо, він хотів «взяти у заручники» США. Америка вже багато років підтримує Грузію, зокрема надає військову допомогу. Саакашвілі, напевно, сподівався вивести конфронтацію на рівень США-Росія, що змусило би Москву діяти обережніше. Якщо розрахунок грузинського президента був саме таким, то він прорахувався. Тисячі людей загинули. Десятки тисяч – біженці.
Росія використовує нагоду – принаймні так вважають у Москві – показати усьому світові, чого нині варта підтримка США. Небагато чого. Американському президентові вистачило розважливості не ризикувати великою війною через цей регіональний конфлікт.
З військової точки зору Грузія програла цю війну. Невеликою перемогою могла би стати домовленість дипломатів про те, аби кордони невизнаних республік патрулювали не російські війська, а міжнародний миротворчий контингент. Це той компроміс, на який могла би піти Росія, зберігаючи свої інтереси на Кавказі. Натомість США у врегулюванні цього конфлікту допомогти не зможуть, адже їх не розглядають як нейтральну сторону.
Тепер настав час Європи. Після президента Франції Ніколя Саркозі із російським керівництвом зустрінеться і Анґела Меркель. Як казав Едуард Шеварднадзе: потрібно діяти із «дбайливістю і обережністю».
Дана публікація - особиста думка Міодраґа Шоріча