Невиліковні хвороби, захист ембріонів та корейський клон-майстер

На паркінсонізм, за деякими даними, сьогодні нездужають приблизно 2% людей похилого віку. Причиною хвороби є відмирання клітин чорної субстанції мозку. Через це виникає брак дофаміну – речовини, що відповідає за швидкість та пластику рухів. „Вилікувати від Паркінсона, на жаль, поки що неможливо,” - каже нейрохірург кельнської університетської клініки Рюдиґер Гілкер:

„Здебільшого хворий приймає медикаменти, які певною мірою компенсують дофамін, що його мав би виробляти мозок. Але навіть інтенсивна терапія допомагає позбутися лише деяких симптомів. Зменшується біль, помітно поліпшується координація, однак клітини мозку як відмирали, так і відмирають далі.”

В університеті німецького міста Геттинген медики працюють над проектом, метою якого є усунути не наслідки, а причину хвороби Паркінсона. „Замість створення, як кажуть фахівці, медикаментозних „протезів”, необхідно домогтися відновлення мозкових клітин”, - пояснює професор Вальтер Паулюс:

„За допомогою так званої терапії заміни, тобто, трансплантації стовбурових клітин, які переймають на себе функції тих, котрих в організмі бракує, можна лікувати передусім пацієнтів з незначним ступенем ураження мозку. Досліди в США довели, що після трансплантації в хворих значно покращується моторика. Проблема полягає в тому, що для цього потрібні саме ембріональні стовбурові клітини. Вони легше трансформуються в різні тканини та органи й ліпше розмножуються, ніж, так звані, „дорослі”. Якщо вдасться спростити процес клонування цього вихідного матеріалу, вже за п’ять-сім років медики могли б отримати універсальний інструмент для боротьби не лише з хворобою Паркінсона, а й з багатьма іншими, які сьогодні ще вважаються невиліковними.”

З усіх країн Європи терапевтичне клонування людських клітин дозволене лише у Великобританії. У Німеччині такі досліди суперечать законові про захист ембріонів. Цей документ встановлює жорсткі норми поводження з заплідненими яйцеклітинами, що робить неможливим вирощування ембріональних стовбурових клітин у наукових лабораторіях.

Ву-Су Хванґ - одержимий чи месія?

Торік сенсаційне повідомлення про те, що клоновано людський ембріон, зробило професора Ву-Су Хванґа всесвітньовідомим науковцем. Одні побачили в цьому справжній прорив у дослідженні ембріональних стовбурових клітин. Другі - небезпечні зазіхання на роль Творця. Сам Ву-Су Хванґ завжди наголошував, що його досліди присвячені винятково терапевтичній меті: „Я і мої колеги з Сеульського національного університету вважаємо, що спроби склонувти людину є, по-перше, неетичними, а, по-друге, біологічно неможливими. Ані сьогодні, ані в майбутньому. Ми лише працюємо над тим, щоб дати надію мільйонам”. На письмовому столі Ву-Су Хванґа стоїть фотокартка паралізованого чоловіка. Як постійне нагадування про місію науковця. Від 1999-го професор ветеринарної медицини склонував кількох корів та свиней, а цього вересня презентував громадськості клонованого собаку Snuppy. У Південній Кореї Хванґ є національним героєм. За його автографами полюють діти та поп-зірки. Його обличчя прикрашає поштові марки. Компанія Корейські авіалінії видала почесному пасажирові безкоштовний квиток у першому класі терміном на десять років. Ву-Су Хванґ багато подорожує. Запрошення на симпозіуми, конгреси, диспути надходять з усіх куточків світу. Цієї осені „король клонування” відвідав Берлін та Бонн. „Серед фахівців інтерес до його виступів був величезний,” - розповідає науковий оглядач Міхаель Ланґе, який побував на одній з таких зустрічей:

„Хванґ укотре зміг здивувати. Сьогодні всіх найбільше цікавить, коли клоновані з ембріонів стовбурові клітини можна буде нарешті застосовувати в практичній медицині. Відповідь професора була більш, ніж конкретна: всередині 2006-го, тобто, вже наступного року Ву-Су Хванґ планує перші клінічні досліди в Південній Кореї та США. А саме з хворими на Паркінсон, на генетично успадкований діабет, на глаукому та з пацієнтами, в яких пошкоджено спинний мозок. Багатьох німецьких дослідників це просто приголомшило. Звичайно, корейський „клон-майстер” лише розповів про свої плани, але відомо, що часто він випереджає себе самого. Хванґ ніколи не вихваляється своїми досягненнями. Він справляє враження людини дуже стриманої, врівноваженої, але, водночас, надзвичайно цілеспрямованої. На запитання, чому він завдячує таким успіхам, професор відповів: „Я не знаю, що таке субота й неділя. Я забув, коли останнього разу їздив у відпустку. В лабораторію я заходжу о шостій ранку, й майже ніколи не йду раніше опівночі”. Один американський колега якось сказав: „Хванґ та його підлеглі працюють 365 днів на рік. З одним винятком: у високосний рік – 366.” Після перших гучних відкриттів уряд у Сеулі швидко збагнув, що Ву-Су Хванґ – це шанс Південної Кореї перетворитися на всесвітній центр у галузі досліджень біології клітини. Ще три роки тому лабораторія з клонування містилася в підвалі ветеринарної клініки. 2007-го професор зі співробітниками, штат яких постійно збільшується, переїдуть у шестиповерхову будівлю з найсучаснішим обладнанням. Попередня вартість проекту – понад 20 мільйонів євро. Така всебічна підтримка з боку держави викликає в багатьох німецьких фахівців справжнє почуття заздрості. „Як хотілося б, щоб ми мали змогу принаймні повільно наслідувати приклад Хванґа”, - поскаржився після зустрічі Детлев Ґантен, голова правління відомої берлінської клініки Charite. А коли корейський професор заговорив з дослідником стовбурових клітин Олівером Брюсте про можливу співпрацю, той обережно відповів: „У Німеччині за це можна й до в’язниці потрапити...”

Останнім часом, щоправда, репутація суперзірки похитнулася. Ву Су Хванґ змушений був визнати, що яйцеклітини для дослідів йому, зокрема, надавали його співробітниці, що є грубим порушенням наукової етики. „У Німеччині закон забороняє донорство яйцеклітин, - зауважив на це парламентський секретар Міністерства науки та освіти Томас Рахель. – І це правильний закон. ”

За матеріалами німецької преси