Втрата борця за мир
6 грудня 2013 р.
27 років перебування за ґратами не зламали його. Нельсон Мандела багато в чому був першим. Він народився у липні 1918 року. Сім'я була впливовою та заможною. Нельсон Мандела міг навчатися в університеті, та в 1952 році відкрив першу в Південно-Африканській Республіці "кольорову" юридичну консультацію для представників різних рас у ПАР.
Нельсон Мандела ненавидів апартеїд - політику расової сегрегації. Всі свої знання, свій талант і своє життя він віддав боротьбі за рівність прав чорного, жовтого та білого населення ПАР.
Озброєна боротьба проти апартеїду
Ще у 1944 році Нельсон Мандела вступив до Африканського національного конгресу (АНК). Чотирма роками пізніше до влади в країні прийшла Національна партія, яка на законодовчому рівні закріпила політику апартеїду. З цього моменту АНК почав організовувати масові протести та проводити кампанію непокори владі.
В 1961 році влада забороняє АНК. У відповідь Мандела та його прибічники організовують озброєне крило АНК під назвою "Спис нації". Підпільники починають партизанську війну проти режиму. Сам Мандела в 1962 році таємно залишає караїну для збору коштів за кордоном та військової підготовки партизан.
Після повернення на Батьківщину він був арештований. Звинувачення покладає на нього відповідальність за 150 актів саботажу. Вирок - довічне ув'язнення. Останні слова Нельсона Мандели - запальна чотиригодинна промова проти апартеїду. Він завершив її словами: "Я готовий померти".
27 років ув'язнення
17 років свого покарання Нельсон Мандела відбув у в'язниці на скелястому острівку "Роббен Айленд". Цю в'язницю найсуворішого режиму невипадково називали "Південно-африканським Алькатрасом". Праця в каменоломні на сліпучому сонці назавжди зіпсувала зір ув'язненого. Проте Нельсон Мандела не здавався: він навіть у в'язниці організував щось на кшталт народного університету, навчав інших в'язнів грамоті. Нині камера номер 5 - місце паломництва в Південній Африці.
Починаючи з 1988 року влада ПАР, поступаючись міжнародному тиску, почала готувати свого відомого в'язня до звільнення. У результаті таємних перемовин з владою 11 лютого 1990 року Нельсон Мандела покинув стіни в'язниці. Радісному натовпу своїх прибічників він виголосив: "Я стою перед вами! Гордість і радість переповнюють мене. Ми вільні!"
Африканський Мартін Лютер Кінг
На свободі Нельсон Мандела одразу ж став символом боротьби проти апартеїду. В квітні 1994 року в Південно-Африканській Республіці відбулися перші вільні та рівні вибори. 10 травня Нельсон Мандела склав присягу. Він став першим чорношкірим президентом ПАР.
Одне з головних досягнень Нельсона Мандели на посаді президента - расове примирення у Південній Африці. Разом з архієпископом Десмондом Туту він створив "Комісію правди та примирення". ЇЇ завданням було не тільки розслідування злочинів режиму апартеїду, але й створення підґрунтя для мирного співіснування представників різноманітних рас у ПАР.
Моральний кодекс Південної Африки
У 1999 році Нельсон Мандела вирішив відійти від політики та присвятити себе благодійництву. Останні роки принесли йому чимало розчарувань. Гасло АНК - "краще життя для всіх" став реальністю лише для нечисленної еліти. Над самим же АНК, як і більшістю визвольних рухів у Африці, нависла загроза перетворення на інструмент корупції та зловживання влади. Проте історична заслуга Нельсона Мандели - створення країни, де більш-менш мирно співіснують представники усіх рас. Лауреат Нобелівської премії миру був моральним орієнтиром та обіцянкою кращого майбутнього для всієї Африки.