Непередбачуваність і драматизм виборів у Великобританії

Імміграція, освіта, економічна ситуація, а також фінансові махінації британських депутатів – ці теми найбільше хвилювали мешканців Сполученого королівства напередодні парламентських виборів. Соціологічні опитування свідчать про те, що результат голосування абсолютно непередбачуваний.

Від колишньої симпатії більшості британців до чинного прем’єра Ґордона Брауна не залишилося й сліду. Але й в опозиційних консерваторів, яких очолює молодий та енергійний політик Девід Кемерон, мало шансів отримати абсолютну більшість у парламенті. Для цього їм слід здобути додаткових 116 місць, зауважує політолог Брунельського університету в Лондоні Джастін Фішер, а це – нереально.

Несподіваний улюбленець публіки

Після численних скандалів довкола зловживань бюджетними коштами та нелегальних пожертвувань виборці сильно розчарувалися провідними партіями. Тому не дивно, що на цьому фоні улюбленцем публіки несподівано став очільник третьої партії, що бере участь в гонці за місця в Палаті представників, Ніколас Клеґґ. Лідер ліберальних демократів ще більше змішав карти в розстановці політичних сил у країні. Уперше за останні десятиліття у Великобританії після виборів може виникнути патова ситуація, зауважують оглядачі.

«Після трансляції телевізійної дуелі між лідерами партій популярність ліберальних демократів різко зросла, - розповідає професор політології Джастін Фішер. – Але практично виключено, що вони зможуть сформувати уряд. Це пов’язано зі специфікою британської виборчої системи. Також малоймовірно, що якась з інших двох великих партії здобуде абсолютну більшість, власне, через те, що багато людей збирається голосувати за ліберальних демократів».

Недоліки мажоритарної системи

Те, що в партії Клеґґа практично немає шансів на здобуття тієї кількості місць у парламенті, яка відповідала б рівню їхньої нинішньої популярності, Фішер пояснює відсутністю у Великобританії пропорційної виборчої системи: «У Палаті представників 650 депутатських місць. Це означає, що ми, фактично, маємо 650 окремих маленьких виборів. Це можна порівняти з футбольною грою. Команда може виграти 1:0, 2:0 або 3:0 – але в результаті вона отримує все одно лише три пункти. Проблема ліберальних демократів у тому, що вони виграють надто мало матчів, навіть якщо в цих іграх вони заб’ють багато голів».

При мажоритарній системі обраним вважається той кандидат, за кого було віддано найбільше голосів, а голоси за інших кандидатів ніде не враховуються, тому вважаються фактично втраченими. Саме тому Фішер не виключає, що, керуючись такими міркуваннями, виборці, які збиралися голосувати за ліберальних демократів, у день виборів можуть передумати і віддати свій голос за більш прохідних, на їхню думку, кандидатів від двох більших партій.

Патова ситуація?

У ситуації, коли жодна з партій не набере абсолютної більшості, ліберальні демократи можуть стати тією політичною силою, яка вирішуватиме долю майбутньої коаліції. Якщо партії, яка набере найбільше голосів, не вистачатиме значної кількості парламентських місць, вона змушена буде вести переговори про коаліцію з партією Клеґґа. Якщо ж їй не вистачатиме всього кількох мандатів, то достатньою може виявитися підтримка будь-якої з менших партій, серед яких шотландські та уельські націоналісти, а також північноірландські партії.

Саме тому, підсумовує Фішер, ці вибори вважаються найбільш захопливими у Великобританії за останні десятиліття. Їхній результат непередбачуваний, тому можна очікувати будь-якого драматичного повороту, каже політолог.

Автори: Ірене Квайл / Христина Ніколайчук

Редактор: Наталя Неділько