Неспортивні покупці
2 липня 2006 р.
Залишається ще один тиждень і спортивне свято, якого в Німеччині так довго чекали й до якого так ретельно готувалися, закінчиться. Настане час підбивати підсумки. В першу чергу це стосується торгівлі.
Один висновок можна зробити вже сьогодні, кажуть оглядачі. Розрахунок на те, що довші години роботи магазинів (до пізнього вечора й по неділях) спонукають людей більше купувати, не виправдалися. Лише магазини в центрах міст раділи під час чемпіонату новим клієнтам, а решта стояли порожні. Тому деякі німецькі крамниці знову повернулися до звичного режиму роботи й зачиняють свої двері як завжди о 8-й годині вечора.
Профспілки від самого початку виступали проти нововведення. Справа в тому, що в Німеччині захисники прав трудящих ставляться до годин роботи магазинів як до священної корови. Вихідний є вихідний, а отже відпочивати мають не тільки покупці, а й продавці. Представник профспілки „Верді” Ахім Штеффен не приховує зловтіхи, коли говорить про провал ідеї подовжити роботу магазинів на час чемпіонату:
„Ми завжди це передрікали. Німцям, як правило, вистачає відкритих магазинів до 20:00. Це означає 80 годин щотижня, упродовж яких можна робити покупки. Тому це першокласний провал”.
А що кажуть самі торговці? Речник Німецького союзу роздрібної торгівлі Губертус Пелленґар визнає, що вже після 19:00 години наплив покупців спадає. Але для нього це не аргумент проти довших годин роботи:
„Нікого не здивуєш тим, що німці за два тижні не стали народом, який робить покупки ввечері та вночі. Але в окремих місцях довші години роботи цілком мають сенс. На нашу думку, магазини повинні мати право самостійно вирішувати, коли їм закриватися. Ми виступаємо за те, щоб у робочі дні магазини могли працювати цілодобово”.
Між тим окремі галузі добре заробили на чемпіонаті, каже Пелленґар:
„Додаткові прибутки роздрібної торгівлі становитимуть приблизно два мільярди євро. Ця цифра складається в першу чергу з проданих перед чемпіонатом телевізорів з плоским екраном. Дуже добре продавалися спортивні товари, сувеніри для фанатів, а також харчові продукти й напої”.
Натомість магазини, що торгують іншими товарами, прогнозованого буму так і не дочекалися. Деякі продавці навіть подали через це до суду й виграли скарги проти додаткових робочих годин.
Втім робити остаточні висновки про експеримент з довшими годинами роботи магазинів поки зарано. Чимало німецьких торговців таки сподіваються, що політики дозволять їм працювати довше й після чемпіонату з футболу. Хоча профспілки й проти. Говорить Ахім Штеффен:
„Навіть якщо закон про закриття магазинів колись зміниться, німці до нього не звикнуть. Ніхто не піде купувати собі ковбасу о 23-й годині. Це абсолютно не відповідає реаліям життя”.
Самі ж німці поки що, очевидно, не мають однозначної думки: чи хотіли би вони, щоб магазини працювали ввечері довше, чи ні:
„Я ще ніколи не ходив у магазин після восьмої вечора, але чому б ні”.
„Обов’язково! адже в мене буде більше часу на те, щоб збігати до супермаркету”.
„Бідним продавцям доведеться більше працювати”.
„Це справа звички. Я шість років прожив у Нью-Йорку і мені дуже сподобалося, що там багато цілодобових магазинів”.
„Ні, в жодному разі. Я вважаю, що це безсовісно по відношенню до людей, які працюють у магазинах. До восьмої вечора цілком достатньо. Хто не встиг до того щось купити, тому просто не пощастило”.