Не старанність, а мотивація – вирішальний фактор для успіху в навчанні

Упродовж п'яти років гамбурзький педагог Рольф Шульмайстер досліджував поводження німецьких студентів із навчанням. Результати приголомшують і позбавляють ілюзій – як видається, успіх у навчанні не залежить від працьовитості та старанності студентів. Тож, Шульмайстер вимагає реформи навчальної системи в університетах.

DW: Якщо не старанність, то що ж тоді призводить до успіху в навчанні? Інтелект?

Рольф Шульмайстер: Ні, Боже збав! Це не інтелект. Це також не обдарованість, це мотивація до навчання. Вона відчувається у різних проявах навчальної поведінки і може в декого призводити до того, що вони швидко відволікаються. Тому коли мають справу зі складними текстами, статистикою чи математикою кажуть: "Це я зроблю ліпше наступного тижня". До цього також спонукає організація навчального процесу з вісьмома – дванадцятьма навчальними заходами на тиждень. Студент тоді зовсім не знає, для якого заходу він по-справжньому має вчитися.

У своєму дослідженні, де Ви використали студентські щоденники, Ви розрізняєте п'ять різних навчальних типів. Якому з них найкраще, а якому найгірше доводиться в університеті?

Найкраще впорається з усім так званий тип "учня, що сам визначається". Котрий має високу здатність до концентрації і може дуже уважно вчитися упродовж години. Тому він досягає більшого, ніж інші. Повною протилежністю виступають учні, які виявляють "ухиляння від навчання". Коли їм стає складно, вони відволікаються, наприклад, на Facebook чи телевізор. Також вони відкладають виконання завдань на пізніше. Вчитися серйозно вони починають незадовго до іспиту.

З 2009 року Ви досліджуєте успіх німецьких студентів у співвідношенні з часом витрачених на навчання зусиль. Ви встановили, що студенти щотижня в середньому працюють для університету 23 години. Незважаючи на це, багато хто нарікає на стрес. Це якось пов'язано з навчальною поведінкою?

З одного боку, це пов'язано з навчальною поведінкою, але з іншого боку, також зі структурою навчального процесу. У німецьких університетах на одному навчальному напрямку пропонується забагато занять на тиждень, які присвячені зовсім різним темам. Багато студентів просто не знають, за яку з цих тем їм потрібно братися. До того ж, чотирма місяцями пізніше, тобто вже десь у січні або липні, всі навчальні типи мають справу з іспитами з різних предметів. Для багатьох студентів це справжня загроза.

Як має бути організоване навчання, щоб студентам було легше вчитися?

У межах дослідження ми пропонували у вигляді блоків деякі модулі з програми бакалаврату для інженерів та інформатиків. Модулі вивчалися упродовж чотирьох тижнів, а не розтягувалися на 14 тижнів, упродовж яких тривають семестрові лекції. Таким чином студент міг концентруватися на конкретній темі. Успішно. Студенти почали інвестувати в навчання не 23 години, а 34 години на тиждень. Оцінки студентів-інформатиків у Санкт-Пельтені на іспитах теж виявилися кращими на 1-1,5 бала.