Нова професія: лікар-перекладач

Уявіть собі таку ситуацію. На автобусній зупинці вагітна жінка втрачає свідомість. Машина „швидкої допомоги” привозить її до найближчої лікарні. Стан майбутньої мами критичний, тому лікарі вирішують зробити кесарів розтин. Але раптом з’ясовується, що жінка ні слова не може сказати німецькою. Вона не розуміє, що з нею відбувається, чого від неї хочуть лікарі, і впадає в паніку.

У шпиталі Св. Йоганнеса в західнонімецькому місті Дуйсбург таких проблем більше немає. Чотири місяці тому тут запровадили власну перекладацьку службу. Розповідає її керівник Ніна Фінетті:

„Ідею нам запропонувало міністерство охорони здоров’я. У Мюнхені одна лікарня вже 10 років цим займається. Одна співробітниця міністерства запропонувала перейняти їхній досвід у нас, у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія. І ми подумали, що це варто зробити”.

Пацієнтів, які не знають німецької, у шпиталі Св. Йоганнеса достатньо. За статистикою, третина всіх хворих походить з родин мігрантів, переважно турків, але не тільки. Досі було так: функції перекладачів брали на себе лікарі чи сестри, які знають іноземні мови і мають вільний час. Тепер вони роблять це офіційно. Одна з 25 співробітників перекладацької служби – медсестра Сукран Саначі. Вона перекладає турецьким пацієнтам:

„Я роблю це давно, від самого початку кар’єру. Знову і знову трапляються випадки, коли мене просять перекласти щось турецькою. Раніше я працювала в дитячій лікарні і там теж така ж сама ситуація: треба було перекладати батькам турецьких дітей діагноз німецьких лікарів”.

Послуга, за яку тепер платять

На перший погляд, після запровадження перекладацької служби в шпиталі майже нічого не змінилося. Як і раніше співробітників із знанням тих чи інших мов кличуть, коли треба, наприклад, дістати згоду пацієнта на операцію або пояснити дію наркозу.

Головна різниця полягає в тому, що тепер за це платять гроші й все відбувається організовано. Раніше добровільних перекладачів буквально „ловили” в коридорі. Сьогодні вони домовляються про конкретний час і день, на який потрібен перекладач. Розказує Ірина Кріст, німкеня російського походження, яка працює медсестрою в онковідділенні:

„Якщо за кілька днів знаєш, коли будеш перекладати, можна краще підготуватися. Спонтанно це теж можна робити, якщо добре знаєш мову. На роботі не завжди є вільний час, а так його можна краще спланувати”.

Рідна мова заспокоює

Перекладачі у шпиталі Св. Йоганнеса володіють загалом десятьма мовами і головне – вони всі там уже працюють. Тобто вони всі володіють медичною лексикою, яка необхідна в таких ситуаціях. Співробітники перекладацьких бюро не завжди мають таку кваліфікацію, каже Кріст:

„У нас часто бувають пацієнти з колишнього Радянського Союзу. Одні агресивні, інші депресивні, неспокійні. Коли заходиш до них у палату й звертаєшся до них рідною мовою, вони тобі довіряють і посміхаються”.

Пацієнтів заспокоює не тільки рідна мова, додає у свою чергу Сукран Саначі. Часто важливо те, що люди мають спільну культуру, знають традиції. Тому лікар і пацієнт розуміють один одного без слів:

„Важлива також і емоційна складова. Ти знаєш, як пацієнт ставиться до тих чи інших речей і відповідно реагуєш. Звичайно, це спрацьовує і в зворотному напрямку. Пацієнт знає, що його правильно зрозуміють”.