Новий рекорд безробіття в Німеччині

Спершу до безробіття в Німеччині. Газета НОРД КУРІР з Байройта пише:

Нюрнберґське Федеральне агентство праці повернуло нас із світу чудес міністра економіки Клемента до реальності масового безробіття, яке досягло в грудні нової рекордної позначки. Попри всі заклинання, проблема більша, ніж будь-коли. Дехто вже змирився з цією тихою катастрофою. Але це нічого не міняє в тій обставині, що країна не може надалі нести такий вантаж безробіття. Воно – ключова проблема Німеччини. Соціальне зубожіння, злочинність, падіння купівельної спроможності, нестача грошей у бюджеті та в касах соціального страхування прямо залежать від нього.

Газета НОРДЗЕЕ-ЦАЙТУНҐ з Бремергафена робить таке припущення:

З нетерпінням варто очікувати реакції федерального уряду на той факт, коли, як передбачають деякі економісти, число безробітних у січні сягне п”яти мільйонів. Ясно, що країна не зможе тоді дотримуватися неофіційно ухваленої урядовою коаліцією паузи в проведенні реформ до 2006 року – року парламентських виборів. Але страх перед протестами величезний. Це опосередковано підтвердив і міністр економіки Клемент. Відтак виникає підозра, що уряд не хоче нікому наступати на їхні ”улюблені мозолі”, щоб не ставити під загрозу своє переобрання наступного року.

Газета НОЄ ВЕСТФЕЛІШЕ з Білефельда іронізує над забюрократизованою реформою на ринку праці:

На початку року всі дійшли тверезого висновку, що за допомогою сучасних комп”ютерних програм та страшенного адміністративного напруження з тих, хто раніше одержував допомогу з безробіття та соціальну допомогу, можна зробити одержувачів ”допомоги з безробіття номер 2”. Але у відповідь на докорінне запитання, як створити нові робочі місця для багатомільйонної армії безробітних, з обох політичних таборів чується лише безпорадна мовчанка.

Про допомогу потерпілим від жахливої катастрофи в Південно-Східній Азії є й критичні міркування. Так видання ФРЕНКІШЕ ТАҐ з Бамберґа запитує:

Чи може бути забагато добра? В матеральному відношенні звичайно. Уже нині гуманітарні організації – як, до речі, й ООН - наражаються на межі своїх можливостей. Вони не в змозі доставити конче необхідну допомогу туди, де вона найбільш потрібна. У цього є багато причин. Приміром, проблеми логістики, коли немає доріг в районах катастрофи, але й недостатня координація, а також невиліковна хвороба корупції в державних апаратах потерпілих від стихії країн. Окрім того існує небезпека, що допомога перетвориться на акціонізм для телекамер світової спільноти. Бо, як відомо, існує лише те, що зняте на плівку – як погане, так і гарне.

У газеті ВЕЛЬТ читаємо:

Новим у цій катастрофі є те, що вона не викликає старих рефлексів: тут добробут, там злидні, тут ”перший” світ, там – ”третій”. Слово ”глобалізація”, яке досі мало негативний присмак і розцінювалося як загроза, нині повертається своїм позитивним боком у формі міжнародної допомоги. Ми розуміємо, що зв”язані один з одним, ми починаємо розмовляти на рівних, бо країни, які потерпіли від цунамі, впевнені в собі й динамічні. Той, хто дає гроші, сподівається на швидку допомогу і конкретне поліпшення ситауації. На допомогу виділено багато грошей. Вони повинні дати свої плоди.

І насамкінець – погляд на проблему газети РЕКЛІНГОЙЗЕР ЦАЙТУНҐ з міста Марля:

Як би гірко це не лунало: але чимало гуманітарних організацій бояться за свою роботу, яку вони проводять за межами допомоги жертвам цунамі. Більшу частину пожертв, яких вони вже десятиліттями потребують для своєї роботи в різних куточках планети, ці організації завжди збирали в передріздвяний час. Нині вони розриваються на частини. Звичайно, ніхто не може заперечити, що люди в Південно-Східній Азії потребують термінової допомоги. Але через те, що потік пожертв, особливо від приватних осіб, спрямований на один регіон, нині не вистачає мільйонів на давно розпочаті довготривалі проекти в інших країнах і на інших континентах. І там теж помирають люди. Але значно тихіше, менш помітно.

Огляд німецької преси підготував Віктор Тимченко