Новий шеф британських лейбористів вважається людиною Брауна

40-річний Ед Мілібанд виграв вибори лідера Лейбористської партії, яка у травні зазнала поразки на парламентських виборах і опинилася в опозиції після 13 років перебування при владі. Тоді ж таки подав у відставку попередній лідер, колишній прем’єр Ґордон Браун.

Виборча кампанія була затяжною, вона тривала 109 днів. Лідером весь час уважався старший брат Еда Мілібанда – Девід Мілібанд. Але результат виборів визначила велика підтримка, яку надали Еду Мілібанду профспілки, а голоси їх членів становлять третину від загального результату.

Тепер перед новим лідером стоїть завдання об’єднати партію, яка поділена на два табори через великі суперечності, що були між попередніми двома лідерами Тоні Блером та Ґордоном Брауном.

Уважається, що на цих виборах Ед Мілібанд більше ототожнювався з табором Брауна, за якого він швидко просувався вгору кар’єрними сходами, тоді як Девіда вважають людиною Блера.

Як би там не було, Девід уже зробив публічний крок до об’єднання, виступивши в понеділок із промовою на щорічній партійній конференції лейбористів у Манчестері. Промова містила палку підтримку Еда Мілібанда, яким, за словами Девіда, він дуже пишається.

Брати Мілібанд

Ед і Девід Мілібанди мали практично однаковий життєвий шлях: обидва ходили до тієї самої державної школи в Лондоні і до того самого коледжу Оксфордського університету, відтак обидва працювали в лейбористській партії, стали депутатами Палати Громад парламенту, а потім міністрами. Ед робив все це пізніше за Девіда, що на 5 років старший за нього, і от нарешті випередив брата.

Еду треба буде боротися за симпатії колег у парламентській фракції, більшість з яких голосували за Девіда. Також він має виробити серйозну стратегію протидії радикальним скороченням видатків на громадські потреби, які проводить новий коаліційний уряд консерваторів і лібералів, щоб не виглядати безвідповідальним у часи, коли Британія має рекордний дефіцит бюджету.

Ед Мілібанд має дещо лівіші політичні погляди, ніж брат. Він став членом парламенту лише 2005 року, був непричетним до війни в Іраку, а тому під час виборів міг критикувати рішення Британії приєднатися до американського вторгнення до тієї країни на відміну від Девіда, який за нього голосував.

Автор: Євген Некряч
Редактор: Захар Бутирський