„Нормальні правила гри - це не ілюзія, вони десь існують”

Волонтер газети «Нюрнберґер цайтунґ» Елла Шіндлер вже встигла добре познайомитися з Україною. Під час останніх парламентських виборів вона гостювала в Харкові. Німецька журналістка також побувала в цілій низці редакцій місцевих газет. Ділячись своїми враженнями з „Німецькою хвилею”, Елла Шіндлер сказала:

«Українським журналістам загалом працюється істотно тяжче, ніж ні­мецьким. Бо тут поки що більше відчувається фінансовий тиск, газети поки що більше за­ле­жать від їхніх видавців і тому не завжди можуть подавати стан справ так, як це їм за­люб­ки хотілось би. І це не питання їхнього вміння: йдеться не про те, чи вміють журналісти пи­са­ти, а про те, чи мають вони таку змогу. Мій досвід показує, що журналісти тут дуже за­леж­ні від своїх видавців і не завжди можуть подавати інформацію справді вільно, об’єктивно».

«Гвіздками номера», якщо вдатися до газетярської термінології, стали обговорення тем доступності чи обмеження доступу журналістів до джерел інформації, принципи конкретної роботи з рекламними матеріалами та їх роз­різ­нен­ня від редакційних публікацій. Говорить харківський журналіст Сергій Бобок:

«На цьому семінарі ми маємо змо­гу спілкуватися з нашими колегами й обговорювати не якісь ази професії, а спільні теми, які ви­никають саме в реальній практиці, в реальному жит­ті: порівнювати те, чим займаємося ми тут, із тим, чим займаються наші німецькі колеґи. І хоча ми бачимо велику різницю і в під­хо­ді до формування видань, і у статусі засобів ма­со­вої інформації, і в комерційному підґрун­ті, - на даному етапі це дуже корисно.”

Елла Шіндлер теж уважає, що користь від семінару була обопільна:

«Семінар був цікавим не лише для української сторони, але і для нас. Бо йдеться саме про об­мін досвідом, а не про те, що німецька сторона все пояснює, як правильно робити газету. Ми просто порівнюємо: як газета робиться в Німеччині, як газета робиться в Україні; де - паралелі, де - відмінності. А де - можливо, нам варто одним в одних повчитися».

Чому ж можуть повчитися німецькі журналісти? Елла Шіндлер:

«На мою думку, багато журналістів на Заході іще замало знають про журналісти­ку якраз на Сході або ж послуговуються кліше-загальниками, які почасти, звичайно ж, від­по­ві­да­ють дійс­ності, що, скажімо, замало свободи преси. Але все ж мій погляд такий, що вже є багато нюансів, які нам теж цікаві. Насамперед - мотивовані журналісти, які також замислюються над пресою взагалі та щось хочуть у цій справі зрушити».

Труднощі в спілкуванні виникали хіба що через те, на чому докладніше зупинився Сергій Бобок:

«Деякі питання для них були просто абсолютно незро­зу­мі­лі. Наприклад, вони не розуміли, як можна поставити в газету рекламу без позначки, що це ре­клама, або як можна за матеріал отримувати ще якісь додаткові гроші крім гонорару.»

Марія Коротаєва, журналіст аґенції «Українські новини», знаходить корисність семінару не лише в іноземному досвіді, а й у тому, що хар­ківські журналісти на­реш­ті мають змогу поспілкуватися також між собою:

«Це - професійний дискурс, якого бракує нам у нашому повсякденному житті. Можна поспілкуватися і з колеґами із-за кордону - це завжди цікаво було: трішки різний досвід про­фесійний. А також - поспілкуватися з колеґами тут: це також цікаво, бо життя не дає нам такої можливості, мабуть, так часто, як хотілось би, як було б корисно для всіх нас».

А головний висновок і надія, що її плекає Сергій Бобок:

„Принаймні ми розуміємо, що нормальні правила гри - це не ілюзія: вони десь існують».

До речі, товариство „Харків-Нюрнберг” планує в майбутньому регулярно проводити подібні форуми за участю українських та німецьких журналістів.

Євген Ходун