Німецькі портрети: брати Гумбольдти

У довгому списку видатних німців усіх часів прізвище «Гумбольдт» зустрічається двічі: це брати Вільгельм і Александер. Старший увійшов в історію як філософ, філолог і прусський державний діяч; молодший прославився як природознавець, письменник і мандрівник.

Освіта – шлях до успіху

Брати народилися в Берліні в шляхетній прусській родині: Вільгельм 22 червня 1767 року, Александер – 14 вересня на два роки пізніше. Якщо генія можна виховати, фон Гумбольдти – саме такий приклад. Батьки з дитинства готували їх до кар’єри на державній службі й не шкодували грошей на кращих приватних учителів.

Уже в молоді роки проявилися різні таланти братів. Вільгельм цікавився мовами і в 13 років вільно володів грецькою, латинською і французькою. Александра більше вабила природа. Він рано почав збирати колекції комах, рослин і мінералів, за що його прозвали «маленьким аптекарем».

У кожного свій шлях

Після навчання спочатку у Франкфурті-на-Одері, а потім у Геттінгені шляхи братів розійшлися. У кожного були свої інтереси. Александер фон Гумбольдт почав кар’єру в гірничій промисловості. Одним із його практичних досягнень був винахід прототипу газової маски для шахтарів.

Вільгельм теж пішов на держслужбу: спочатку працював у департаменті юстиції, пізніше став прусським посланцем у Відні та Ватикані.

«Кожна людина зобов’язана шукати собі таке місце в житті, на якому вона найкраще може служити своєму поколінню». Цей свій принцип Александер фон Гумбольдт втілив у життя. Після смерті матері він успадкував неабиякі кошти й вирішив здійснити свою давню мрію – стати незалежним ученим і вирушити в далеку експедицію.

Подорож до крокодилів і комах

На межі ХVIII і XIX століть Александер фон Гумбольдт об’їхав Центральну Америку. Разом із французьким ботаніком Еме Бонпланом він побував на території сучасних Колумбії, Венесуели, Куби, Колумбії, Еквадору, Перу, Мексики й США. Загальна відстань – понад 2700 кілометрів. Більшу частину вчені здолали пішки. Умови життя були спартанські, писав Александер фон Гумбольдт у своєму щоденнику:

«Чотири місяці ми жили в лісах в оточенні крокодилів, змій та ягуарів… і насолоджувалися лише рисом, комахами, бананами і водою з Оріноко. У Гуйяні майже неможливо писати вдень через москітів… Майже неможливо тримати перо в руках - вони так болять від укусів комах».

«Другий Колумб»

Під час подорожі Гумбольдт-молодший записував не лише дані вимірювань: висоту гір, глибину річок чи температуру повітря. Він також описував обставини і людей, з якими зустрічався. Повернувшись до Європи, він виклав усе це на папері. Вийшло 30 томів. Гумбольдта називали «другим Колумбом», який справді відкрив світу Америку.

Це була найбільша, але не остання подорож. 1829 року на запрошення із Санкт-Петербурга Александер фон Гумбольдт вирушив в експедицію в азіатську частину Російської імперії, пройшовши аж до берегів Каспійського моря та кордону з Китаєм. Під час цієї подорожі він уже не був вільним науковцем, а отримував гроші з царської казни. Зворотнім боком медалі стало те, що за прусським ученим постійно стежили.

Засновник Берлінського університету

Поки молодший брат подорожував, старший присвятив себе філології. Вільгельм Гумбольдт вивчав мову басків, угорську, санскрит, китайську, японську, бірманську, єгипетську та інші мови.

Він також займався освітою в Пруссії і розробив трьохступеневу систему, що складалася з початкової школи, гімназії та університету. Гумбольдт був прихильником універсальної освіти в тому сенсі, що розвиток особистості мав відбуватися через вивчення античного мистецтва, літератури та мови.

Одним із головних досягнень Вільгельма Гумбольдта вважається заснування Берлінського університету, який тепер носить його ім’я. 1835 року старший з братів помер. Молодший пережив його на понад два десятиліття.

Роман Гончаренко