Німецькі ресторани стануть наполовину бездимними. Добровільно
12 березня 2005 р.
В ірландських пабах палити заборонено так само, як в іспанських поїздах чи в італійських ресторанах. Останніми роками багато європейських країн ухвалили закони про заборону паління в громадських місцях. Однак у німецьких кнайпах, як і раніше, попільничка – знак дозволу палити – стоїть на майже кожному столі. Вечеря в прокуреному ресторані – теж радше правило, аніж виняток. Вольфґанґ Беренс, який очолює спілку некурців Берліна, радий був би їсти в непрокурених ресторанах, адже:
”Як некурець спершу відчуваєш відразу в прокуреному приміщенні. Воно нічого й не смакує в протятому димом ресторані”.
Утім, останніми роками у Німеччині також з”явилася тенденція до збільшення кількості вільних від тютюнового диму громадських місць. Один за одним забороняють паління залізничні вокзали та аеропорти. Та й у ресторанах з”являється дедалі більше місць для некурців. Щоправда, уряд у Берліні не поспішає запроваджувати загальну заборону на паління в кафе та ресторанах й карати за її порушення величезними штрафами, як скажімо, керівництво в Римі.
Минулого тижня стало відомо, що німці обрали в цій справі свій шлях. У німецькій столиці було оприлюднено угоду, укладену між спілкою німецького готельного та ресторанного бізнесу та уповноваженою федерального уряду з питань боротьби з нарокотиками Маріон Касперс-Мерк. Вона передбачає поступове збільшення площ для некурців у німецьких ресторанах та готелях. У такий спосіб до 2008 року половина місць у німецьких ресторанах і кафе мала б стати вільною від тютюнового диму. Цікаво, що базується ця угода на цілковитій добровільності, пояснює Маріон Касперс-Мерк:
”Ми вирішили на тлі того, як розвивається наша економіка, обрати такий шлях, яким готовий був би йти готельний та ресторанний бізнес. Я думаю, що це необхідно також для того, щоб досягти прийняття відповідних правил”.
Керівникові спілки некурців Берліна Вольфґанґа Беренса нова угода видається недостатньо дієвим механізмом, він вбачає вихід радше в запровадженні правових обмежень:
”Добровільність ми практикували вже впродовж не одного десятиліття. Але ресторанний бізнес не змінився в бік прихильності до некурців. Лише останнім часом помічаємо незначний поступ у цьому питанні. Тому самою лише добровільністю тут навряд чи щось зміниш”.
Однак сторони, які уклали угоду, сподіваються на її ефективність. Дія домовленості розповсюджується на всі кафе та ресторани площею понад 75 квадратних метрів, в яких подається їжа, а не лише напої. Так, приміром, угода діє для їдалень та кондитерських, але не діє для крихітних закусочних та дискотек. За ухваленими правилами, відвідувачі кафе чи ресторану мають уже при вході чітко бачити, що в цьому закладі є місця для некурців. Таке, знову ж таки підкреслимо, добровільне врегулювання подобається власниками кафе та ресторанів. Вони виступають проти запровадження обов”язкових квот на місця для некурців. Як, приміром, цей власник берлінського ресторану:
”Місця просто втрачаються. Адже ми намагаємося досягати максимальної заповненості в нашому ресторані. Якщо мені довелося б тримати 50 відстоків місць для некурців, а їх стільки не прийде, то виникали б чималі проблеми й плутанина. Такі правила важко реалізувати”.
Втім, німецький уряд ще однозначно не відмовився від ідеї відстоювати права некурців за допомогою законів. Говорить Маріон Касперс-Мерк:
”Ми хочемо зробити все для того, щоб добровільних врегулювань дотримувалися. Однак якщо цього не буде, то ми залишаємо за собою право запровадити відповідні законодавчі норми”.
До речі, приклад добровільної готовності захистити права некурців показав нещодавно федеральний канцлер Ґергард Шредер. На борту літака його делегації в турне країнами Перської затоки вперше було категорично заборонено палити.