Німеччина виходить з ядерної енергетики, а інші - заходять

Запланований продаж німецької ядерної технології до Китаю дав ґрунт для серйозних дебатів всередині правлячої коаліції соціал-демократів та "зелених". До цього додалася нова інформація - німецький уряд хоче виступити гарантом постачання турбіни для атомної електростанції у Фінляндії. Відтак, з одного боку, Німеччина вирішили сама виходити з ядерної енергетики, а з іншого - підтримує її розвиток в інших країнах. Якомога швидше хоче німецький уряд дозволити експортувати установку з містечка Ганау до Китаю. Ця фабрика з переробки плутонію будувалася свого часу для німецьких потреб, але не була введена в дію через масований протест німецьких "зелених" і їхнього лідера, тодішнього міністра довкілля федеральної землі Гессен Йошки Фішера. Нині Йошка Фішер -міністр закордонних справ Німеччини і має займатися продажем установки до Китаю: "Якщо ви мене запитаєте, то я вам скажу, що це нам так само потрібне, як собаці п"ята нога. Але це рішення фірми "Сіменс". "Сіменс", як і всяка фірма, хоче нарешті здихатися свого нещасного чада - хоч і за копійки. Але не варто все вішати на концерн: якщо буде доведено, що за допомогою обладнання, яке стоїть в Ганау, можна виробляти збройний плутоній, то тоді це вже питання не фірми "Сіменс", а Закону про експорт озброєнь. Однопартієць Йошки Фішера федеральний міністр довкілля Юрґен Тріттін вважає, що на цьому обладнанні можна одержувати плутоній, придатний для виробництва атомної бомби. Його підтримує депутат бундестагу, член правління Соціал-демократичної партії Німеччини Герман Шеер. Він навіть вважає, що таким чином Німеччина порушує серйозні міжнародні угоди: "Я вважаю, що Договір про нерозповсюдження ядерної зброї дає можливість заборонити експорт". Хоча Китай належить до ядерних держав і такі технології для нього - не новинка, все ж закид серйозний, тим більше, що свого часу, після кривавого придушення виступів китайських дисидентів на площі Тяньаньмень у Пекіні Європейський союз ввів ембарго на продаж зброї Китаю. Ось думка голови партії "Союз 90/Зелені" Райнгарда Бютікофера: "Будь-яка форма військового використання установки має бути однозначно виключена. Це не лише в інтересах Німеччини. Це і в інтересах фірми "Сіменс". Речник німецького уряду Томас Штеґ заперечує навіть теоретичну можливість використання обладнання з Ганау для збройних програм: "Канцлер кілька разів наголошував: на цьому обладнанні не можна виробляти збройний плутоній. І цей аспект повинен бути взятий до уваги при вирішенні питання про експорт установки. Міністр закордонних справ Фішер заявив, що обидві сторони зайняті зараз інтенсивною перевіркою всіх ракурсів проблеми. Ця перевірка ще не завершена. Тому варто дочекатися формального кінця процедури". Китайсько-німецька ядерна оборудка справді має кілька аспектів. Але перший з них - обіцянка Китаю, що установка працюватиме лише в мирних цілях. Серйозної довіри цій заяві ні в кого нема: Китай установку може купити, а потім використовувати на свій розсуд. Тому потрібен контроль. Контролювати має, і на цьому сходяться всі причетні до цієї справи, Міжнародне агентство з ядерної енергетики, яке розташоване у Відні, і яке має експертів з цієї проблеми. Як заявив шеф цієї установи Аль Барадеї, в принципі вони не проти цим зайнятися, але все залежить від фінансування і від наявності експертів. Прямою мовою це означає: хтось за експертизи має платити. Газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД вважає, що платити доведеться Німеччині, і тих 50 мільйонів євро, які хоче заробити на цьому "Сіменс", на контроль роботи установки в Китаї навряд чи вистачить. Тому з хоч і дрібного, але вигідного ґешефту, експорт фабрики в Ганау перетворюється на невигідний. У суперечку довкола установки з Ганау підключилася й поважна прородозахисна організація "Ґрінпіс". Вона замовила відомій гамбургській адвокатській конторі аналітичну довідку про правові аспекти оборудки. І юристи запевняють, що в німецького уряду взагалі немає права вирішувати так, чи інак. "Уряд повинен відхилити прохання фірми "Сіменс" на експорт - в протилежному випадку він порушує німецькі закони "Про зовнішньоекономічну діяльність" та "Про контроль експорту озброєнь", впевнені юристи. Це ще один не менш важливий аспект проблеми. Ситуація довкола уряду з його ядерними оборудками погіршується ще й тим, що буквально днями банк "Гермес" заявив, що він надасть фінансові гарантії під постачання німецько-французьким консорціумом турбіни для атомної електростанції у Фінляндії. Пікантність ситуації полягає в тому, що "Гермес" на 100 відсотків належить державі. Відтак, це знову рішення німецького уряду. Чи не забагато атомних програм підтримує німецький уряд, який ухвалив закон про згортання своїх ядерних програм і вихід країни з атомної енергетики, запитують експерти й виборці. Речник уряду Томас Штеґ не бачить у цьому проблем: "Ми ж не можемо тепер сказати фіннам: "Ви подумайте ще раз гарненько!". Ні, вони все вирішили. І якщо німецько-французький консорціум не одержить замовлення, то атомну станцію у Фінляндії побудують інші. В міжнародному тендері, який виграв консорціум, були конкуренти, які запропонували гірші умови. Наприклад, одна американська фірма". На відміну від офіційної німецької урядової позиції, чимало рядових членів партії "зелених" та депутатів вбачають у цих експортних угодах чимало вибухового потенціалу. За інформацією газети БЕРЛІНЕР ЦАЙТУНҐ, депутати планують ухвалу резолюції, в якій вони хочуть вимагати від міністрів Фішера і Тріттіна зробити все від них залежне, аби не допустити продажу ядерних технологій. Йошка Фішер вже заявив з цього приводу, що на продаж турбіни до Фінляндії він накладе своє вето. Канцлер Німеччини Ґергард Шредер не вдається до широких розглагольствувань: "З цього приводу вже все сказано". Хто переможе в цьому перетягуванні каната, покаже недалеке майбутнє: за деякою інформацією рішення про продаж установки в Китай має бути ухвалене ще нинішнього року. Марсель Фюрстенау, Віктор Тимченко