Німеччина на Львівському книжковому форумі

П’ять німецьких письменників представляли цього року ФРН на Львівському книжковому форумі, розповів «Німецькій хвилі» референт відділу «Педагогічна кооперація з німецької мови» Гете-Інституту в Києві Альберт Даніельс. Чотирьох вдалося запросити за сприяння Гете-Інституту та одну – за підтримки Німецької академічної служби обмінів DAAD.

«Це Юдит Германн, яка досі оприлюднила дві книги: «Літній дім, згодом» («Sommerhaus, später») та «Нічого, крім привидів»(«Nichts als Gespеnster»). Ґіла Люстіґер, яка народилася у Франкфурті, а нині живе у Франції, відома насамперед своїм романом «Інвентаризація» («Bestandsaufnahme») та «Такі ми є» («So sind wir»). Маркус Ортс з Карлсруе, який написав багато творів, серед інших «Вчительська» («Lehrerzimmer»), «Каталіна» («Catalina») та роман, що буквально цим літом побачив світ, «Покоївка» («Zimmermädchen»). Мартін Гюліх з Фрайбурга, який мав у Львові читання зі своєї книги «Обійми» («Umarmung»). І запрошена від DAAD Таня Дюкерс, яка опублікувала десять книжок лірики, оповідань, романів та есе, серед іншого й роман «Небесне тіло» («Himmelskörper»)».

Читання німецьких авторів проводилися у формі так званих тандемів. Тобто на них, як правило, був присутній один німецький та один український автор, а також ведучий, який володіє двома мовами. Це полегшувало завдання попри мовні проблеми передати українській публіці колорит того чи іншого письменника. Своїми враженнями про таку форму презентації авторів на прикладі тандем-читання Юдит Германн та Тараса Прохаська з нами поділився ведучий цього літературного вечора, Юрко Прохасько:

«Тандем – то велосипед, який треба рушити разом. І це не завжди просто зробити, тим паче за умови, що люди здебільшого вперше в житті бачать одне одного. Так само сталося й у випадку з читанням Юдит Германн і Тараса Прохаська, де я виступав ведучим. Ішлося передусім про те, щоб знайти цю спільну справу, той спільний велосипед, яким би вони могли разом рушити. З’ясувалося, що такою спільною справою може бути інтонація».

Завдяки такому винаходові організаторів мовну проблему вдалося практично усунути, зауважив представник Гете-Інституту Альберт Даніельс:

«Я був здивований, як багато людей приходять на ці читання, попри те, що програма книжкового ярмарку величезна і доводиться буквально бігати з одного заходу на інший».

Публіка, що приходила на ці літературні читання, здебільшого молода. Це, до речі, є особливістю загалом усього фестивалю, каже Юрко Прохасько:

«Власне, ця публіка й позначила характер аудиторії. Питання, які лунали, стосувалися передусім способу писання письменників, як саме, коли вони пишуть, чи мають у голові вже все готове, коли сідають писати, чи придумують лише в процесі писання і таке інше».

На книжковому ярмарку у Львові німецька література традиційно представлена окремим стендом. Ще з 1998 року у цьому заході брали участь Гете-Інститут або представники Франкфуртського книжкового ярмарку, розповів в інтерв’ю «Німецькій хвилі» керівник німецького читального залу Петро Тимняк. Цьогоріч на німецькому стенді представлено сучасну німецьку художню літературу, а також літературу для дітей. До того ж зацікавлені могли отримати докладну інформацію про Тижні німецької культури в Україні:

«Ми надаємо інформацію про дні німецької культури в Україні. Надруковано окремий каталог, де є інформація про всі заходи в різних містах України. Крім того, ми презентуємо роботу німецького посольства та Гете-Інституту. На стенді можна ознайомитися з продукцією німецьких видавництв, цього року їх представлено близько сорока»,

- каже Петро Тимняк. І додає: зацікавлення німецькою літературою у відвідувачів львівського ярмарку неабияке:

«Дуже велике зацікавлення. Німецьким авторам дуже приємно, що в Україні цікавляться німецькою літературою. До того ж деякі представлені книжки вже перекладені українською мовою за фінансової підтримки Гете-Інституту та фонду «Відроження»».

Керівник відділу «Педагогічна кооперація з німецької мови» Гете-Інституту в Києві Альберт Даніельс з цього приводу зауважує, що в Україні в плані літературного перекладу ще дуже велике поле для роботи:

«Чому український громадянин раптом має читати німецьку літературу? Спершу йому слід її ближче донести. І навпаки – багато німців не знають української літератури. Тому для галузі перекладання слід виділяти більше коштів. Звісно, видавництва теж займаються перекладом, але здебільшого лише тоді, коли переконані, що зможуть на цьому бодай трохи заробити».

Тому, додає Даніельс, Гете-Інститут намагається всіляко сприяти літературному перекладові і обирати твори, які справді матимуть успіх у тій чи іншій країні.