Обсяг продажу зброї у світі росте, а український експорт падає

Як зазначив в інтерв'ю „Німецькій хвилі“ директор військових програм центру Разумкова Микола Сунгуровський, статистика SIPRI не охоплює експорт комплектуючих, стрілецького озброєння та боєприпасів, тому українські показники продажу озброєнь, які враховують цю продукцію, є значно кращими. Він нагадав, що за даними Укрспецекспорту, обсяги експорту озброєнь складають щороку близько 550- 800 мільйонів доларів, і ця сума не знижується.

«Те, що SIPRI подають, говорить про те, що в загальному обсязі експорту скоротилася частка готових озброєнь. А ці показники коливаються залежно від укладання крупних контрактів. Тобто у майбутньому ми почнемо виконувати іракський проект, який Україну істотно просуне у цій сфері»,- каже Сунгуровський.

Не старі танки, а новітні комплектуючі

За його словами, те, що кілька років тому Україна ще входила до першої десятки найбільших експортерів у рейтингу SIPRI, пов'язано з тим, що тоді виконувався масштабний пакистанський контракт. Водночас, коли йдеться про комплектуючі, то тут потенціал українських підприємств є великим, а в деяких сферах вони нині є цілком конкурентоспроможними на світовому ринку, каже Сунгуровський.

«Українська оборонна промисловість не орієнтована на випуск готової продукції. Та готова продукція, що є, це, так би мовити, одиниці, це транспортна авіація і бронетехніка, частково також радіолокація, наприклад, «Кольчуги», які раніше продавали. Решта – це комплектуючі, саме вони й посідають суттєву частку в загальному експорті. Те, що іноді продаються готові озброєння, засвідчує, що ми торгуємо старою зброєю з запасів». Саме тому і географія країн, куди постачається українська зброя, це переважно ринок Азії та Африки, тобто ті держави, яким не вистачає коштів на технічну модернізацію, котрі мають тільки старе озброєння.

Скільки ще можна протягти на продажу старої зброї?

«Жити на розпродажі старих озброєнь – це не діло. Потрібно, щоб хоча б частина коштів від цього експорту йшла на модернізацію підприємств, інноваційні технології, вирішення кадрового питання, але цього не відбувається, тому стан і збройних сил, і оборонної промисловості залишає бажати кращого», – каже Сунгуровський. Як відзначає експерт, майбутнє цієї сфери залежить від державної політики: «чи піде вона на приватизацію стратегічних об'єктів, чи не піде, чи будуть розкрадені кошти, це все слабко прогнозовані речі в українській політичній реальності».

Автор: Наталя Неділько

Редактор: Леся Юрченко