Одержувач соціальної допомоги: Уве Маєр зі Штуттгарта

Уве Маєр заходить зі стосом газет до автобуса. Це коротка поїздка до зупинки Бад Каннштатт, що поблизу Штуттгарта, де він продає газети. Коли відкриваються крамнички, він одягає свою уніформу і починає продавати газету «Trott-war». Спочатку він купує ці газети по 85 центів за штуку, а потім перепродає удвічі дорожче. Якщо пощастить, то до цього ще додаються пожертви або чайові. Коли сутеніє, тоді робочий день завершується.

«Я купую те, що мені потрібно. Решта – то вже розкіш», - каже Маєр. Коли щось і залишається, то чоловік не відкладає це на чорний день, а витрачає. У нього, наприклад, два мобільних телефонии та інтернет-зв‘язок. Час від часу він дозволяє собі такі покупки, незважаючи на майже тисячу євро боргів. Чоловік прагне знову міцно стати на ноги, знайти нормальну роботу і житло.

100 - заробіток, 350 - держдопомога

Завдяки продажу вуличної газети він заробляє близько ста євро на місць. Крім того, він отримує щомісяця 356 євро соціальної допомоги від держави. Відомство з питань соціальної політики також оплачує його мебльовану кімнату у притулку.

Уве Маєр не хоче довго миритися з таким станом речей. Йому затісно у помешканні площею 11 квадратних метрів. «Я б хотів жити у більшій квартирі, приблизно 30-45 квадратних метрів.Мати роботу, за яку платять десь сім з половиною або вісім євро на годину. Найкраще де-небудь на складі».

Віра у світле завтра

Маєр усвідомлює, що у часи економічної скрути в державі знайти роботу дещо складно.Утім, він не здається. «Так часто бувало, що я падав, але потім завжди підіймався», - каже Маєр. Він продає газети на вулиці вже впродовж 15 років, щоправда, з деякими перервами. Чоловік, котрий здається оптимістично налаштованим, насправді вже побував на самому дні суспільства. Упродовж п‘яти років він жив на вулиці. У Мюнхені, в Гамбурзі, в інших європейських містах, він навіть провів три з половиною роки життя за ґратами.

Викрадення машин, злочини пов‘язані з наркотиками, спротив правоохоронцям – колись він приклав 40-сантиметрове лезо ножа до горла поліцейського. «10 років тому я був дуже запальним, коли мене хтось називав дурнем, то одразу ж отримував за це по пиці. Але з часом стаєш спокійнішим, просто втомлюєшся», - зізнається чоловік.

Віртуальне кохання

Маєр також був алкоголіком. Він почав пити, коли в житті почався складний період. Нині він не пиячить і навіть мріє знайти супутницю життя. В інтернеті він вже познайомився з однією жінкою, невдовзі вони мають зустрітися «в реалі».

«Ми познайомилися завдяки інтернету, але вона дуже класна», - розповідає Маєр. Досі вони спілкувалися лише з допомогою СМС-ок і у віртуальному світі. Хоча обоє мають статус «заручених» на платформі Facebook, кохана не знає справжньої життєвої ситуації Маєра. Про це він з міркувань обережності промовчав. «Подивимося, як воно піде, коли ми зустрінемося», по-філософськи каже Маєр.

Якщо з його інтернет-кохання у справжньому житті нічого не вийде, то чоловік присвятить усю свою пристрасть футболу. Маєр є відданим фаном «Борусії Дортмунд». І сам, до речі, теж любить поганяти м‘яча. На аматорському футбольному турнірі вуличних продавців газет він навіть тричі забив гол у ворота суперників. Після цього у чоловіка з‘явилися несміливі думки: а може, податися у тренери?

Здорові мрії чи абсолютно відірвана від реальності маячня? « Є багато людей, які взагалі нічого не хочуть і не прагнуть нічого досягти. Я – не такий. Я знову хочу піднятися. Я знову хочу стати нормальним членом суспільства», пояснює свою позицію німецький безпритульний.

Автор: Сін Сініцо, Наталя Неділько

Редактор: Захар Бутирський