Олександр Ірванець: Вакації та вакансії

Попри всі політичні баталії, які гуркочуть українською землею, літо - пора відпусток. Звісно ж, недавні вибори тримали суспільство у дещо вищому тонусі, ніж зазвичай у липні. Проте, відпочинок - це святе, що й засвідчила надзвичайно низька явка на парламентських виборах 21 липня. Літо взагалі - час відпочинку, такий собі щорічний рай, цей рай триває 92 дні, і їх хочеться використати насамперед для себе, отримати якомога більше релаксації, накопичити сили перед холодним сезоном, що невідворотньо маячить попереду. 

На одних із попередніх виборів, - чи то президентських, чи парламентських, їх вже було у нас чимало - мудрі політтехнологи зняли для Олександра Мороза агітаційний передвиборний кліп-мультик. Сюжет там такий: сидять в шезлонгах багатії у темних окулярах, чи то на пляжі, чи біля басейну, здається ще й шампану попивають, чи якісь коктейлі. Аж тут наближається до них "Дід Мороз", тобто Олександр Мороз у червоній шапці. Дивиться на багатіїв з осудом, потім хукає на них білою хмаркою, напевно ж холодною. Багатії злякано щуляться. І завершується той короткий мультик слоганом, щось типу "Мороз гряде!" Ну, тобто, він прийде, і порядок наведе. Українським виборцям слоган відомий.

Пізніше фахівці наводили приклад цього кліпа, як максимально невдале вирішення. Бо для будь-якого громадянина, - чи то заможного, чи неімущого, - образ літа і відпочинку в шезлонгу біля води, це приємна, позитивна асоціація. Холоднеча не мила нікому, за рідкісними винятками. І відповідно, екслідер соціалістів за підсумками перегляду мультика не заробив собі голосів, а швидше втратив. Бо не можна замахуватись на приємні асоціації!

Людина є те, що вона споживає, у тому числі і - як відпочиває. На жаль, для великиго відсотка українців квінтесенція відпочинку зводиться до вживання алкогольних напоїв (різного ступеня міцності) за шашликами у колі друзів. Це може бути як на дачі, так і "на природі", і звісно, екологічною свідомістю такі персонажі теж не відзначються. Від того моря пластику - пляшок і пакетів - аж в очах мерехтить, коли проїздиш якийсь невеликий лісок, досяжний для цивілізації. Щоправда, у цьому питанні намітився невеликий злам, і то на краще. З'явилися абсолютно добровільні загони небайдужих громадян, які прибирають занедбані й засмічені території у лісах і парках. І як це не схоже на примусові радянські суботники, - люди збираються дійсно добровільно, працюють, обговорюють проблеми, знайомляться з думками інших. Хоча це вже ми відійшли від теми відпочинку. Тут вже громадянське суспільство починається... Повернімося ж до розмови про відпустки.

Якось раптово за останніх років п'ять закордон для багатьох перестав бути екзотикою. Зубожіння подолано, воно остаточно лишилось в минулому, і світу українці побачили, скільки хотіли. Нині чимало моїх знайомих після відвідин Лісабонів з Парижами та різних Балі з Домініканами, останніми роками перебувають в Україні і під час відпусток. Звозити нащадків на дитячий фестиваль до Туреччини сьогодні теж може практично кожен. А згадана вище дача стає на літо домом, - лише в когось вона в Корчуватому під Києвом, а в когось - на Лазуровому березі, чи на Рив'єрі. Влітку мої співвітчизники-відпускники робляться насамперед споживачами плодоовочевої продукції, - усі без винятку знають ціни на огірки-помідори, малину, чорниці, порічки. Літо розслаблює людський організм (та, здається, і суспільний теж), робить його в'ялим і апатичним. Проблем немає, принаймні їхнім вирішенням ніхто до осені займатись не збирається. Літо нам дано для відпочинку, відновлення сил фізичних і духовних - ця думка загальноприйнята і не підлягає обговоренню.

Пригадується, ще у радянські часи в літній період радіо і телебачення аж розривалися, звітуючи про перебіг жнив, які ще пафосно називалися "битва за врожай". Хоча з цих битв СРСР чомусь рідко виходив переможцем, закуповуючи щороку пшеницю в Канади, Аргентини і навіть у ненависних США. Сьогодні окрім спеціалізованих аграрних каналів і програм, про жнива мало хто згадує. Бо жнива - це праця, важка, виснажлива (хоча і вдячна) - а влітку про працю думати не хочеться. Бо літо - пора відпусток.

Відпустки у західних областях України ще називають вакаціями - це від слова "ваканс" - "вільний, не зайнятий". Сьогоднішній наш співвітчизник саме так собі це поняття відпустки і трактує: звільнення, свобода. І в цьому є неабиякий, глибинний сенс. Адже однокореневе з "вакаціями" слово "вакансія" означає, як відомо, вільне робоче місце. І цього літа в Україні просто буяє такий собі загальнодержавний "ярмарок вакансій", починаючи від посади № 1 у державі. Тобто, відпочивши й набравшися сил для подальшої праці, люд український уже з перших днів осені, розподіливши справедливо й безпристрасно всі вакансії, аж від прем'єр-міністра і нижче, візьметься натхненно будувати краще життя. Щоб за довгих три квартали, навесні 2020-го знову мати право на відпочинок, зазначене навіть у Конституції. І знову це право реалізувати на повну. 

"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.