1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Олекса Довбуш у староєврейському фольклорі

Дмитро Каневський19 травня 2006 р.

Про Олексу Довбуша - ватажка карпатського опришківського руху - чули навіть школярі. В історії України його ім’я стоїть поруч з такими відомими месниками, як Северин Наливайко, Лук’ян Кобилиця та інші. Про „українського Робін Гуда” складено чимало пісень, легенд, переказів та співанок. Але мало кому відомо, що ім’я народного звитяжця відбилося не лише в старокарпатській, але й у староєврейській фольклор

https://p.dw.com/p/AP9H
Фото: picture-alliance/ ZB

ній традиції.

Олекса Довбуш, старший син убогого комірника з села Печеніжина, що на Коломийщині, народився 1700 року. Численні байки, складені про Довбуша, оповивають його постать романтикою. Ще й донині гуцули цілком серйозно розповідають про те, що, подібно до Зиґфріда з давньонімецької “Пісні про Нібелунгів”, мати Довбуша зробила свого сина настільки невразливим, що його не брала жодна куля, а сам Олекса стріляв так влучно, що його кулі як одна завжди влучали в ціль. Свої напади загін Довбуша спрямовував проти найбільш ненависних народові панів. Грошима, відібраними у них, Олекса часто ділився з селянами. Австрійська влада неодноразово намагалася схопити легендарного ватажка карпатських опришків.

Це більш-менш загальновідомі факти про Олексу Довбуша, відображені в українському фольклорі. Значно менше широкому загалові відомо про те, що постать славетного Довбуша відбилася й у староєврейському фольклорі. Один з найцікавіших творів - балада Шимшона Мельцера. Мельцер народився в Галичині 1909 року і ще в дитинстві почув легенди про дивовижну зустріч між Довбушем та Бааль-Шем Товом або ж, як його ще називають, Бештом - засновником хасидизму (течії в юдаїзмі), цілителем та видатним єврейським духовним авторитетом. Де й за яких обставин могли зустрітися доблесний "український Робін Гуд" та відомий єврейський мудрець? Доктор наук Лариса Фіалкова з Хайфського університету в Ізраїлі тривалий час досліджувала оповідання про зустріч Довбуша та Бешта і має свою версію їхньої зустрічі:

„За єврейськими легендами, зустріч трапилася в Карпатах. Я бачила також одну легенду в збірці Гнатюка, в якій Бешта було названо "господарем корчми.”

Натомість київський дослідник, член Українського географічного товариства Роман Маленков скептично ставиться до самої можливості того, що стежки Бешта та Довбуша перетнулися. Навіть якщо це й сталося, каже Маленков, то не в горах:

„За легендами, Бешт зустрівся з Довбушем у Коломиї або поблизу неї. Це могло бути одне з навколишніх сіл. У Печеніжині, на батьківщині Довбуша, маловірогідно, що вони зустрічалися.”

І все ж, якщо полонини старовинного Прикарпаття таки були німими свідками такої незвичної зустрічі, про що могли говорити ці двоє? Лариса Фіалкова:

„Ми можемо дізнатися про таку розмову з балади Шимшона Мельцера. Там Довбуш постає вже літньою людиною і просить Бешта вибачити його гріхи, щоби він міг потрапити до раю. Бешт дає йому поради, що треба зробити.”

Довбуш, хоч і посивілий, прискакав таки нівроку,

Як орел сягнув той вершник до бурхливого потоку.

Там га-Бешт сидів на кручі і дививсь в блакитне небо.

Довбуш клекнув на коліна, з трепетом святим, як треба.

Ти візьми моє багатство й вибач мені шлях гріховний,

Бо вже скоро маю стати пред Суддею я Верховним.

Стану я в Суді Високім, де лише Господь суддює

Він спитає, що робив я. Що йому я відзвітую?

Так описує поет Шимшон Мельцер прохання Довбуша про прощу. На думку Михайла Дідишина, засновника музею імені Довбуша в селі Космачі на Івано-Франківщині, людини, яка присвятила своє життя спадщині Довбуша, ці рядки підтверджують, що:

„Олекса був дуже віруючою людиною, і це цілком могло бути. Але по-перше, він міг зустрітися зі звичайними священиками того часу, а по-друге, Олекса казав, що коли він вирішив іти в опришки, то добре це обдумав. Якщо панам є право карати невинних людей, то він вирішив вступитися за правду і не вважав, що робить гріх.”

Михайло Дідишин - автор пам'ятника легендарному ватажкові, який він витесав з кількатонної кам'яної брили разом зі скульптором Болюком. Аби дізнатися більше про Довбуша та почути легенди про нього, розповідає Дiдишин, люди приїздять до музею навіть з-за меж України:

„Побачити оцю хатину, під якою було смертельно поранено Довбуша, побачити рушницю, з якої його було вбито... Є пояс Довбуша, який того часу не могла пробити куля.”

Дослідникам життя Довбуша та фольклору про нього залишається розкрити ще багато таємниць, пов’язаних з його особою. Як сказав член Українського географічного товариства Роман Маленков:

„Про Довбуша залишилося багато документації, але попри це його фігура залишається однією з найзагадковіших.”