Оповідання заробітчанки стало бестселером

Лайма Муктупавела живе в одному зі старих симпатичних будиночків у Ризі. Тут авторка орендує житло - як вона каже «помешкання великого міста». «Я досягнула всього сама. Раніше я мусила важко працювати журналісткою в газеті. Зараз я вільна. Моє видавництво добре мені платить, тепер я пишу тільки романи. Я можу собі дозволити мати тут друге помешкання. Мій власний будинок далеко від міста, в Ґульбені. Але я тут, оскільки мені хочеться ходити до театрів у місті».

«Братство шампіньйонів»

46-річна Лайма Муктупавела - маленька, динамічна жінка. Шість років тому вийшов друком її перший роман «Шампіньйоно Деріба» (Schampiono Deriba), що перекладається як «Братство шампіньйонів». Роман описує життя латвійських заробітчан в Ірландії. На ідею написати книжку жінку надихнула журналістська робота. «Я багато спілкувалася з людьми, які емігрували. І тоді в мене було відчуття, що люди не завжди до кінця розказують мені правду. Певні речі вони взагалі не розголошували. Якось моя шеф-редакторка сказала «Лайма, ти добра журналістка і ти можеш добре писати. Ставай письменницею. У своїх романах ти зможеш собі дозволити розказати людям те, про що вони мовчали в інтерв’ю. А найкраще - їдь сама до Ірландії».

Контракт у видавництві

Лайма послухалася поради і влаштувалась за посередництва агенції працівницею в Ірландії на чотири місяці. Там вона весь цей час прожила з латвійськими заробітчанами у тісному будиночку на березі моря і щодня проїжджала десять кілометрів велосипедом на роботу. «Я ділила кімнату з однією ірландкою. Вона мені також допомогла знайти дешевий комп’ютер. Я прокидалися щодня о 6 годині ранку і десять годин підряд збирала шампіньйони, а потім це все описувала. Люди знали, що я пишу книгу. Я не робила з цього ніякої таємниці. І коли потім я надіслала рукопис у латвійське видавництво «Дауґава», вони запропонували мені контракт. «Ми зараз же надрукуємо роман, сказали вони, а потім купимо все інше написане вами».

Таємниця успіху - сміливі ідеї

Роман Лайми залишається бестселером і перекладений багатьма мовами. Тим не менше, минуло аж шість років, аж поки письменництво стало її основним заняттям. ЇЇ досвід засвідчує: не потрібно боятися власних ідей. Для успіху часто потрібно наважитися на спонтанний, неординарний крок. У свої 46 років письменниця часто пускається на пошук пригод. Вона вже встигла попрацювати санітаркою в лікарні та моделлю в Латвійській художній академії. Єдине, чого боїться Лайма Муктупавела – це браку нових карколомних ідей. Рішучості для їх втілення письменниці не позичати. (од)