Отрутохімікати на полях: „поворот на 180 градусів”

Токсичним речовинам не місце там, де ми їх сьогодні постійно виявляємо - в садовині, в городині, в інших продуктах харчування,” –

переконаний експерт Greenpeace Манфред Краутер. Від 2006-го в ЄС тривають палкі суперечки навколо нового Закону щодо застосування хімічних засобів захисту рослин. „Якомога менше пестицидів на ланах Європи”, - вимагають „зелені” та представники відомств з охорони здоров’я. „Так можна занапастити сільське господарство”, - застерігають спілки селян та виробники агрохімікатів. Поки що забороні підлягають лише ті пестициди, залишки яких у продуктах харчування становлять ризик для здоров’я людини. У майбутньому за цим критерієм мають оцінювати не рештки, а безпосередньо самі токсичні речовини, що входять до складу хімікату. „Це поворот на 180 градусів. І треба добре подумати перш, ніж наважуватися на такі радикальні кроки,” – каже один із керівників Європейського товариства фермерів Симон Мішель-Бергер:

„Пропозиція, яку ухвалив комітет з охорони довкілля, погана з усіх боків. Якщо доведеться відмовитися від цілої низки пестицидів, якщо ними не можна буде більше обробляти поля, не тільки погіршиться якість сільськогосподарської продукції, а й зменшиться її кількість. Через низькі врожаї зростатимуть ціни на продукти харчування. Крім того, з’являтимуться нові різновиди хвороб рослин та шкідників, і боротися з ними буде дедалі важче. Виникне потреба в якихось нових хімікатах, але хто гарантує, що вони будуть безпечніші за ті, з якими ми маємо справу сьогодні...”

До 2030-го року, прогнозує ООН, потреба населення Землі в продуктах харчування зросте на 60%, і без посиленого застосування хімічних засобів захисту рослин, задовольнити її буде неможливо. „Чинні в ЄС норми вже достатньо суворі, - наголошує депутатка Європарламенту, член фракції Християнсько-демократичного союзу Криста Клас. – Свого часу законодавці про всяк випадок встановили занизьку межу припустимої концентрації решток пестицидів, щоб звести ризик до мінімуму”:

„Коли доведено, що певні речовини є шкідливими для людини, то їх, звичайно, в жодному разі не можна використовувати. Ані тепер, ані в майбутньому. Але якщо токсикологи стверджують, стільки-то мікрограмів того чи того іншого хімікату організм людини може перетравлювати щодня без будь-яких наслідків, то навіщо здіймати бурю в склянці води? Ми повинні керуватися науковими чинниками, а не вдаватися до спекуляцій. Економіка, ринок нам цього не пробачать, і населення, зрештою, теж...”

У червні Рада Міністрів ЄС підтримала рішення щодо заборони всіх речовин, які мають канцерогенну дію, спричиняють зміни генної структури клітин та негативно впливають на репродуктивну функцію організму. Із п’ятисот хімічних субстанцій, що з них сьогодні виробляють пестициди, Єврокомісія планує накласти вето максимум на 22. „Цим революційні зміни й вичерпуються”, - обурюється депутатка Європарламенту від фракції „зелених” Гільтруд Броєр:

„Цього недостатньо, адже до запропонованого переліку не входять, зокрема, високотоксичні речовини, які руйнують імунну систему людини, а також є надзвичайно небезпечними для бджіл. Політики всіх кольорів тільки й кажуть про сталий розвиток, та про охорону здоров’я, а як доходить до діла, то гору беруть лобістські інтереси, бажання залишити, по-можливості, все, як було...”

Наразі проект Закону проходить друге читання. Щонайпізніше в січні 2009-го Європейський парламент має сказати своє останнє слово.