Палестина та Ізраїль: будемо жити так, як ніби наших сусідів не існує

Вибори в Україні поступилися місцем на шпальтах європейських видань парламентським виборам в Ізраїлі, які відбулися у вівторок. Крім того, численні коментарі присвячені ситуації у Франції, де мільйони громадян протестують проти реформи ринку праці. Швейцарська газета Basler Zeitung, оцінюючи результати ізраїльських виборів, відзначає роль колишнього прем’єр-міністра Аріеля Шарона:

Екс-прем’єр, який нині лежить у комі, мав би бути тріумфатором цих виборів. Заснована ним партія Кадіма, яка лише півроку тому відкололася від блоку Лікуд, отримала найбільше місць у Кнесеті. Ця перемога постфактум засвідчила схвалення ізраїльтянами плану Шарона, згідно з яким було евакуйовано ізраїльські поселення з Сектору Ґаза. В Ізраїлі нині існує широкий консенсус з приводу того, що палестинців та ізраїльтян необхідно ретельніше розмежувати. Це також спадок політики Шарона, зазначає Basler Zeitung.

Італійська Corriere della Sera продовжує:

„Разом із Шароном з політики відійшло друге покоління „отців-засновників” Ізраїлю. Після цього виборча кампанія виглядала зовсім інакше: нові гасла стали більш соціальними і менш ідеологічними. Роль Шарона в ізраїльській політиці була величезною і в той же час суперечливою: він був точкою опори, але і фактором нестабільності водночас.

Німецька газета Westdeutsche Allgemeine Zeitung оцінює результати голосування в контексті близькосхідного мирного процесу:

Ізраїльтяни змогли протистояти спокусі: не дивлячись на перемогу на палестинських виборах радикального руху Хамас, вони утрималися від підтримки крайніх правих. Переважна більшість в Ізраїлі проголосувала за центристські партії, які тепер і формуватимуть уряд. Це заспокійливий сигнал для цього буремного регіону, пише Westdeutsche Allgemeine Zeitung.

Польська Gazeta Wyborcza також проводить паралелі між виборами в Палестині та в Ізраїлі:

Два місяці тому палестинці віддали перемогу рухові Хамас, який не визнає ані державу Ізраїль, ані підписані із нею раніше угоди. На нинішніх парламентських виборах в Ізраїлі перемогла партія Кадіма, яка має на меті встановити остаточні кордони Ізраїлю. Словом, обидва суспільства віддали перевагу тій партії, яка має намір діяти так, нібито сусідньої „проблемної” території просто не існує. Зрозуміло, що розпач виборців досяг вищої міри. Мирний процес, який триває вже дванадцять років, так і не приніс ізраїльтянам спокою, а палестинцям незалежності. Натомість з обох сторін були лише жертви і тепер прийшло переконання: якщо вже все так безнадійно, то слід перестати ламати собі голову над тим, як вести діалог з опонентом. Будемо жити так, як ніби наших сусідів просто не існує, аналізує Gazeta Wyborcza.

До іншої теми. Іспанська газета Il Mundo коментує масові акції протесту проти реформування ринку праці, що тривають у сусідній Франції:

Протести у Франції вже переросли у плебісцит. Прем’єр-міністр Домінік де Вілльпен не лише зруйнував свою політичну кар’єру, але і поставив під загрозу успіх правих сил на президентських виборах наступного року. Серед населення панує глибоке невдоволення, а політичне керівництво не в змозі розв’язати проблеми. Франції потрібна моральна опора. Але, на жаль, на обрії не має лідера, який би зміг переконати французів у тому, що і вони повинні змінитися, і їхня стара неефективна соціальна система потребує модернізації, - констатує Il Mundo.

Тему продовжує французька Les Echos:

„В цій ситуації є дві однозначні речі. З одного боку, розуміння того, скільки дров наламав уряд. З іншого – те, що ця соціальна і політична криза більше не може затягуватися. Вона не лише катастрофічна для іміджу Франції, але і для надзвичайно небезпечна для крихкого економічного зростання, яке лише не так давно розпочалося і без якого якраз точно не можливо боротися із безробіттям. Вже вчетверте протягом одного року країна лишається паралізованою кілька тижнів. То старшокласники протестували проти зміни системи шкільних іспитів, то не давали спокою противники конституції ЄС. Потім були погроми в бідних районах, а ось тепер протести змін до законодавства про працю”, - перелічує Les Echos.

Інше французьке видання - France Soir – констатує, що в країні настала політична криза:

„Ще ніколи вихід із кризової ситуації не здавався таким далеким. І ще ніколи він не був так терміново потрібен. Вже навіть можна мріяти про розпуск Національних зборів. Адже було би значно краще, якби суперечка знайшла своє вираження у результатах позачергових виборів, а не у вуличних бійках із поліцією. Якщо прем’єр Домінік де Вільпен має намір далі триматися руками і ногами за свою реформу, то йому варто замислитися над тим, що буває, коли виборчі бюлетені одержує невдоволений народ”, - застерігає France Soir.

Огляд преси підготував Євген Тейзе.