ПАРЄ: В українській кризі винуваті всі політики

Результатами засідання залишилися задоволені і сторони конфлікту в Україні, і доповідачі ПАРЄ. Говорить спікер Верховної Ради Олександр Мороз, який наприкінці дебатів усупереч правилам ПАРЄ отримав слово.

“Шановні учасники засідання, я вдячний за можливість бути на ньому. Задоволений прийнятим рішенням. Ми конфлікт в Україні локалізуємо самі. В тому числі, захищаючи президента від тих помилок, що зроблені, оскільки це – наш президент. В основу ми будемо брати конституцію України, рішення Конституційного суду, основні правила демократії...Sorry! Sorry!”

Договорити український спікер не зміг, оскільки його перервав голова ПАРЄ. Справа в тому, що Морозу дозволили подякувати асамблеї, вимовивши усього одне речення, а він намагався більше.

Задоволеними дебатами та резолюцією залишилися і доповідачі по Україні моніторингового комітету ПАРЄ. Говорить Ганне Северінсен:

“Ми намагалися надати збалансований погляд. Парламентська асамблея не має розвішувати ярлики на різних людей і говорити: ви – хороші хлопці, а ви – погані”.

Щоправда під час засідання ПАРЄ все таки були спроби представити Україну у чорно-білих кольорах та визначити, позитивних і негативних героїв. І прагнули це зробити не лише українські депутати.

“В основі указу президента лежить не прагнення виконувати конституцію України, а прагнення змінити політичну ситуацію в Україні під власні політичні завдання та цілі,” -

вважає голова комітету російської Державної думи з міжнародних справ Костянтин Косачев.

У декларації ПАРЄ – критика на адресу політиків обох таборів. Приміром, у документі вказується, що юридична система України систематично піддається зловживанням з боку інших гілок влади. Під це формулювання підпадають практично усі політичні сили України, що нині є при владі. Або ж резолюція зазначає, що особисті суперництво та недалекоглядна боротьба заради персональної вигоди, пов'язаної із посадами, призвели до різноманітних спроб деяких політичних сил винести вигоду з конституційного вакууму, що постав, коли у січні 2006 року почали діяти суперечливі поправки до конституції.

ПАРЄ жалкує, що відсутність, на її думку, системи противаг дозволила головним державним органам відчути себе понад законом. А це серйозно підірвало репутацію усіх політичних лідерів в Україні. Водночас, вважає Северінсен, в Україні нині панує демократія, оскільки є свобода слова, люди можуть вільно проводити демонстрації, а політичні противники все-таки намагаються шукати спільну мову. Северінсен:

“Це – не криза демократії, це демократія, яка має кризу в собі”.

Втім, зауважують доповідачки ПАРЄ, протягом майже 2 років після „помаранчевої революції” насправді не було закладено підвалин справжніх інститутів демократії. Державну машину все ще можна використати як адміністративний важіль у політичній боротьбі, суди не виконують свої функції, права опозиції не закріплені законом, організація політичних партій залишається далекою від демократичних стандартів, а можливість впливу громадського суспільства на політику існує лише на папері.

Щоб усунути нинішні демократичні дефіцити, ПАРЄ запропонувала повернутися до коренів конфлікту. А вони, на думку асамблеї, у 2004 році, коли нашвидкуруч було ухвалено політичну реформу.

Її рекомендують завершити. Але спершу українські політики мають дочекатися ухвали Конституційного суду, паралельно шукаючи шляхи до компромісу. Ганне Северінсен закликала своїх колег не розпочинати дискусію з приводу того, чи є український Конституційний суд дієздатним та чи варто йому довіряти.

“Це справді дуже розчаровує, що з такої великої кількості справ (я думаю, це 72 справи) Конституційний суд не зробив жодної ухвали. Але, звичайно, якщо Конституційний суд ухвалить якесь рішення, потрібно йому підкорятися”.