«Певним чином Росія й Україна роблять велику послугу ЄС»

Газета Berliner Zeitung бачить у газовій суперечці передусім політичні мотиви:

«Газова суперечка – це добра нагода для Росії вплинути на українські вибори наприкінці 2009-го року. Вони стануть вирішальними для зовнішньополітичного спрямування України. Вже виправдав себе розрахунок посварити між собою колишніх соратників по помаранчевій революції – Віктора Ющенка та Юлію Тимошенко. Президент і його прем'єр-міністр паралізують Україну. Мета російського впливу полягає в тому, щоб їх дискредитувати – повністю. Заради такого президент Росії Путін у крайньому випадку готовий ризикнути іміджем своєї країни, як надійного постачальника газу».

Іспанська газета ABC закидає Росії «зловживання газом»:

«У виникненні суперечки винен не ЄС, адже європейці сумлінно розплатилися за газ. В часи кризи Москва потребує ці гроші терміновіше, ніж колись. Однак вона використовує газ для шантажу. Причини конфлікту слід шукати в стратегічній суперечці між Москвою та Україною. Київ хоче зблизитися із Заходом, але росіяни противляться цьому. Доти, доки не вирішать цю проблему, не буде й миру в газовій суперечці».

Польське видання Rzeczpospolita вважає, що «нема сенсу шукати винного у цьому спорі»:

«Обидві країни реалізують свої національні інтереси. Україна вчасно не розплатилася з боргами й свідомо спровокувала Росію. Росія, у свою чергу, цілеспрямовано перекрила газовий кран, щоб зробити боляче Європі і ще раз наголосити на важливості Північноєвропейського газопроводу. Від цього страждають поляки, словаки, болгари, австрійці. Тепер настав час позбутися як залежності від російського газу, так і переконання в тому, що Україна ніколи не може бути винною».

Австрійське видання Der Standard критикує поведінку Європейського союзу:

«Майже можна подумати, що Москва та Київ дозволили собі гострий жарт з ЄС. Рівноправне партнерство виглядає зовсім інакше. Лише незалежні експерти ЄС озброєні вимірювальними приладами зможуть наступними днями встановити, хто говорив неправду. Але вже зараз зрозуміло, що ЄС може й сам осоромитися. Ще під час головування Австрії в Євросоюзі й під впливом першої газової кризи (президент Єврокомісії) Баррозу проголосив «нову добу енергетичної політики ЄС». Йшлося про «абсолютно нову енергетичну зовнішню політику», про довгострокові угоди з країнами каспійського регіону, нові газопроводи, «енергетичне партнерство» з Росією. Як з'ясувалося, все – лише порожні слова».

Французька газета La Croix вказує також на користь від нинішньої газової суперечки:

«Це вже друга блокада російського газового експорту впродовж трьох років, а Європа виступає одночасно в рослі заручника й арбітра в цій базарній суперечці. Така об'єднання, як Європейський союз, не може союі дозволити жити з подібною загрозою. Деякі країни вже провели диверсифікацію своїх джерел енергії для того, щоб зменшити свою залежність від російського газу. Певним чином Росія й Україна роблять велику послугу ЄС. Суперечка мотивує країни-члени ЄС замислитися над їхньою залежністю від звичайних енергоносіїв і над кращою координацією енергетичної політики. Це може бути дуже корисним».