Передача влади в Іраку - ”косметична операція”
29 квітня 2004 р.Газета ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ, зокрема, пише:
”Залишився, здається, лише один шлях: швидко, але масовано збільшити іноземний військовий контингент в Іраку; відправити туди міжнародні війська з всеосяжним мандатом ООН. Щоб розвиватися, політичні процеси вимагають безпечного середовища. А воно з”явиться лише тоді, якщо у президента Сполучених Штатів Америки Джорджа Буша вистачить мужності в рік президентських виборів поступитися частиною воєнної влади в Іраку; якщо більшість країн у Раді безпеки ООН мужньо ухвалить відповідну резолюцію; і якщо противники війни, такі як новий іспанський та німецький уряди підтримають цю небезпечну місію своїми власними солдатами. Але навіть тоді ООН не зможе дати іракцям гарантій, що з такою допомогою в країні запанує спокій. Але це був би хоча б шанс”.
Газета ділових кіл Німеччини ГАНДЕЛЬСБЛАТТ ставить перед собою питання сенсу перебування американських військ в Іраку:
”Американські політики мають нарешті додумати справу до кінця: що повинно і що може бути метою присутності США в Іраку? В усякому разі це не дедалі зростаюча дестабілізація чи створення другої клерикальної шиїтської держави в регіоні. Але саме ці дві речі стали в останні місяці значно реальнішими”.
Видання ДРЕЗДНЕР НОЙЄСТЕ НАХРІХТЕН висловлюється з приводу наміченої на 30 червня передачі американцями влади іракському уряду:
”Коли потрапляєш у скруту, коли ситуація здається безвихідною, саме тоді потрібен злет фантазії. Саме такий злет продемонстрував спеціальний уповноважений ООН в Іраку алжирець Лахдар Брахімі. У той час, як ситуація в Іраку загострюється, він мріє в Раді безпеки ООН про швидку передачу влади суверенному перехідному уряду і про мирне демократичне майбутнє країни. На жаль, цей план очікує доля багатьох мрій: вони не витримують випробування реальністю. Чимало сигналів з Вашингтона вказують на те, що передача влади в Іраку буде радше косметичною операцією”.
Чимало газет коментують перебіг берлінської конференції Організації з безпеки і співпробітництва в Європі щодо запобігання антисемітизму. У цьому контексті журналісти ставлять питання про міру критики нинішньої політики ізраїльського уряду. Видання НОЙЄ ПРЕССЕ зазначає:
”Із заснуванням держави Ізраїль євреї перестали бути лише жертвами. Ізраїль – найбільша потуга Близького Сходу. І час від часу, аби захистити своїх громадян, він застосовує силу - як розумно, так і нерозумно. Але всієї цієї потуги досі не вистачило, щоб досягти миру. Саме тому і чується критика на адресу ізраїльської політики. На неї Ізраїль реагує звинуваченнями в антисемітизмі, іноді несправедливими. Такий ярлик є засобом вивести критиків з гри. Як далеко може заходити критика Шарона? Той, хто справді шукає відповіді на це запитання, може легко її знайти: всяка критика можлива, яка не забуває про право ізраїльтян на безпечне життя в своїй країні”.
Той самий тон підхоплює МЕРКІШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ і ставить запитання:
”Звичайно, є антисеміти, які інструменталізують конфлікт між палестинцями та ізраїльтянами – іноді субтильнішими методами, ніж використання нацистської символіки. Такі речі важко розрізняти і можна, сам того не відаючи, потрапити на доріжку слизьких аргументів. Яка критика Ізраїля є допустимою? Може злочин бути названий злочином – чи це вже перебільшена критика через те, що смертельні вороги Ізраїля вже порушили всі закони? Можливо, треба запровадити принцип виваженості і про всяк випадок до будь-якого критичного зауваження на адресу Ізраїля додавати засудження палестинських терористів? Саме німці, котрі дуже чутливі до цієї проблеми, мають подбати про те, щоб при таких правилах гри в антисемітські підозри не було змішане грішне з праведним”, - вважає МЕРКІШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ.
І на завершення – болюча тема високих цін на бензин у Німеччині. З цього приводу газета БАДІШЕ НОЙЄСТЕ НАХРІХТЕН зауважує:
”Учора німецький уряд звернувся до країн-видобувників нафти із закликом бути стриманішими під час встановлення цін і не задушити в зародку очікуване оздоровлення кон”юнктури. Але цей заклик дещо лицемірний, адже держава за допомогою так званого екологічного податку теж знімає вершки з продажу бензину і не така вже й цнотлива що торкається зростання цін на пальне в минулі роки”.
Огляд німецької преси підготував Віктор Тимченко