1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Перший офіційний візит Ющенка до Німеччини: сподівання й очікування

Леся Юрченко, Юрій Залізняк7 березня 2005 р.

Від першого офіційного візиту українського президента Віктора Ющенка до Німеччини, який розпочинається у вівторок, очікують чимало. Київ сподівається отримати від Берліна передусім підтримку своїх євроінтеграційних сподівань. Водночас німецькі експерти мають надію, що після цього візиту зникне погляд на Україну через ”російські окуляри”.

https://p.dw.com/p/AOGm
Ющенко та Шредер під час зустрічі в Давосі
Ющенко та Шредер під час зустрічі в ДавосіФото: dpa

З чим їде український президент до Німеччини? Це питання ми поставили перед українським та німецьким експертом. Так, кельнський політолог Ґергард Сімон переконаний, що:

”Головне, що Ющенко матиме в своєму багажі – це сподівання й очікування, пов”язані з тим, що Німеччина стане захисником інтересів України в Європі. Інші очікування й сподівання стосуються активнішої співпраці німецької економіки з Україною”.

Відповідь київського аналітика Вадима Карасьова була такою:

”Ющенко привезе до Німеччини новий імідж України й новий контур внутрішньої та зовнішньої політики. Це важливо, бо й Німеччина зараз перебуває в пошуку більш адекватних зовнішньополітичних відповідей на ті зміни, які відбувються нині як на пострадянському просторі, так і загалом у Східній Європі”.

Потенціал німецько-українських відносин ще аж ніяк не вичерпано, підкреслює німецький есперт Ґергард Сімон. Це стосується як політики, так і економіки. Раніше одним з найбільш перспективних напрямків розвитку відносин між Україною та Німеччиною була саме економіка. Варто згадати лише, що Німеччина є одним з головних торгових та інвестиційних партенрів України. Втім, економічні відносини, які досить активно розвивалися останніми роками, ще не досягли того рівня, на який очікувалося п”ять років тому, нагадує Ґергард Сімон:

”Якщо Україні вдасться тепер через боротьбу з корупцією створити передумови більшої довіри для іноземних інвестицій, то слід рахуватися з тим, що німецька економіка в майбутньому буде ще активнішою. В минулому перепони для цього складали бюрократія, корупція, правова непевність в Україні. Я переконаний, що нове керівництво усуне їх і створить передумови для того, щоб іноземний капітал був зацікавлений у кращій співпраці з Україною”.

Сьогодні найголовніше завдання української зовнішньої політики – це інтеграція до Європейського союзу. І на цьому шляху Україні потрібна підтримка. Тому, як каже Вадим Карасьов:

”Україна, очевидно, буде зондувати перед німецьким керівництвом питання про свій євроінтеграційний вибір і про перспективи українського членства в Європейському союзі. Німеччина – це мотор європейської інтеграції, тому українському керівництву важливо відчути німецьке бачення євроінтеграційних перспектив України”.

Сьогодні вплив Росії на пострадянському просторі дедалі зменшується. Водночас за таких обставин вплив Німеччини на Схід Європи, і не тільки на ті країни, що вже ввійшли до Європейського союзу, стає дедалі важливішим, якщо не вирішальним, веде далі Вадим Карасьов. Однак Берлін спрямовує свій погляд на Київ досить часто через такі собі ”російські окуляри”. Їх, на думку Ґергарда Сімона, в майбутньому бути не повинно:

”Російські окуляри”, чи просто погляд на Україну через Москву – це властивість, притаманна не лише Німеччині, але й багатьом іншим країнам у Європі, приміром Франції чи Італії. У цьому питанні має багато змінитися, особливо в Європі. Я думаю і сподіваюся, що візит Ющенка до Німеччини може бути важливим внеском до таких змін, коли європейці, німці, німецька політика нарешті інтенсивніше концентруватиметься на тому, що Україна – самостійна велика держава, а не просто сусід Росії”.

Політика Німеччини стосовно України має в майбутньому виходити з німецьких та українських інтересів, наголошує Ґергард Сімон. Він бачить вже перші кроки Берліна на шляху підтримки України в Європі. Зокрема, запланований незабаром візит голів МЗС Німеччини та Польщі до України Ґергард Сімон оцінює як готовність Берліна шукати можливості й посилити свою підтримку Україні в її євроінтеграційних прагненнях.