"Плавучий пірс" Крісто: знищити так, щоб залишити

"Плавучий пірс" американського скульптора і художника болгарського походження Крісто Явашева на північноіталійському озері Ізео став надзвичайно успішним проектом. З часу його відкриття понтонами, вкритими жовтою тканиною, прогулялися понад мільйон відвідувачів. 16-кілометровий пірс викликав справжній туристичний бум у маленькому містечку Сульцано.

"Плавучий пірс", що поєднував Сульцано з двома островами, уже демонтували: тканину склали у рулони, понтони зняли. У Сульцано сподіваються, що відтепер туристи відвідуватимуть містечко й озеро так само часто, як і під час виставлення інсталяції.

У Німеччині ж проект Крісто ще не завершився - залишки "Плавучого пірсу" художник віддав на переробку в ФРН. "Він завжди утилізує свої твори до невпізнання", - каже Карстен Штінеман, директор компанії з переробки відходів Altex у німецькому Гронау. Так що цього тижня компанія матиме багато роботи, адже доведеться знищити майже 100 тисяч квадратних метрів тканини. Жовтий синтетичний матеріал поріжуть, пошматують та змішають з іншими синтетичними залишками - одним словом, утилізують.

Мистецтво має бути плинним

Для американського художника нетривалість творів його мистецтва - це вираз свободи. Він неодноразово наголошував на цьому у своїх інтерв’ю: "Те, що твори мистецтва з часом зникають, є частиною естетичної концепції. Саме в цьому проявляється вкорінена у них свобода". А свобода для Крісто, котрий свого часу утік на Захід з комуністичної Болгарії, є особливим поняттям. Тривалість у часі є для художника синонімом владання, а його він вважає чи не найзапеклішим ворогом свободи. Саме тому утилізацію своїх творів мистецтва Крісто сприймає настільки ж важливо, як і сам витвір. В Італії жовто-гарячий синтетичний матеріал прослужив всього два тижні.

Спакувати використану тканину та доставити її до Німеччини було нелегко, розповідає Карстен Штінеман з Altex. Уже у ФРН її треба було ще й спресовувати у стоси. До речі, він не скаржиться, адже саме його фірма поставила Крісто фліс, який проклали між понтонами та таниною. Тож "прослідкувати" за роботами він мав особисто, і прогулянка босоніж по хиткому "Плавучому пірсу" стала для нього незабутньою.

Пірс стане частиною арени для верхової їзди

Незважаючи на емоційний досвід директора Altex, утилізація твору Крісто є для нього рутинною справою. Тут мистецтво перетворилось на звичайний матеріал. "Близько 100 тисяч квадратних метрів тканини, 45 тонн відходів", - каже Штінеман. Для Altex це цілком звично, адже за місяць компанія переробляє близько трьох тисяч тонн текстилю.

Зазвичай після утилізації матеріали використовуються для ізоляції або ж як прокладки під пластиковими листами, наприклад, у будівництві. Відходи від матеріалів італійського твору Крісто використають на арені для верхової їзди - там дрібні шматочки тканини змішають з піщаним ґрунтом, аби стабілізувати його. "Це роблять для того, щоб копита коней не вгрузались у пісок," - пояснює Карстен Штінеман.

Клаптики "Плавучого пірсу" продають на аукціоні

Доводити до невпізнаваності матеріали, з яких виготовлялись твори мистецтва, -стиль Крісто. "Він не хоче, аби з тканини можна було виготовити новий об'єкт, або навіть імітувати його", - каже Штінеман, який уже давно співпрацює з художником. Раніше Крісто огортав тканиною будівлю Рейхстагу в 1995 та 1998 роках, а також дерева у Швейцарії, реалізуючи проект Wrapped Trees ("Закутані дерева").

Проте, твори Крісто не потрапляють у забуття відвідувачів та прихильників його мистецтва. Як і після огортання Рейхстагу чи проекту у Швейцарії, з тканини, що використовувалась на "Плавучому пірсі" на озері Ізео, вирізали шматки 5х5 сантиметрів та продають їх через портал інтернет-аукціону. Тож клаптики робіт Крісто залишаються на пам'ять шанувальникам його творчості.