Менеджерам у ФРН загрожують суди

Томас Міддельгофф вважався рятівником німецької мережі універмагів Karstadt, а нині мусить сам себе рятувати у численних судових процесах. Протягом чотирьох років Міддельгофф керував материнською компанією Karstadt – спочатку вона називалась KarstadtQuelle AG, а потім Arcandor AG. Новий шеф проводив жорсткий курс модернізації, у тому числі продав нерухомість концерну Karstadt, щоб розплатитись із його боргами. На початку 2009-го він мусив піти, пізніше Arcandor оголосив про банкрутство. Попри це Міддельгофф отримав премії та велике відшкодування за розірвання контракту.

Ці виплати були отримані несправедливо? І так, і ні, вирішив суд та призначив повернути частину коштів. Але правомірність преміальних та компенсацій – це лише один з пунктів у юридичному опрацюванні банкрутства Arcandor. Ще одне питання – чи припустився менеджер помилок під час модернізації підприємства, за які мусить нести відповідальність? Торік суд принаймні частково це підтвердив. Тепер справа на розгляді у наступній інстанції – Вищому земельному суді у місті Гамм.

Без ризику не обходиться

Міддельгофф – не єдиний менеджер, який опиняється в суді за такими обвинуваченнями. Сьогодні у ФРН тривають процеси проти колишнього голови правління банку HSH-Nordbank та головного банкіра Sal. Oppenheim. І кожного разу спливає поняття зловживання довірою, але його визначення настільки широке, що вирок ухвалити доволі важко.

Факт зловживання довірою має місце у тому разі, якщо із чужим майном – майном компанії або грошима акціонерів – повелися безвідповідально. До певної міри це питання тлумачення, оскільки у тому, що підприємець йде на ризики, нічого вартого осуду немає. Якщо йому здається, що це довгостроково виправдає себе для підприємства, він повинен і навіть мусить це робити.

Одним з найперших великих кримінальних процесів в економічній сфері був процес щодо компанії Mannesmann. Серед звинувачених у зловживанні довірою або співучасті у зловживанні довірою були тодішній голова Deutsche Bank Йозеф Аккерманн та тодішній глава Mannesmann Клаус Ессер. Мова йшла про 60 мільйонів євро преміальних після купівлі підприємства Mannesmann концерном Vodafone.

Справу було закрито після сплати штрафу, на згадку лишилися переможний жест Аккерманна перед залом суду та його фраза "Це єдина країна, в якій судять тих, хто добивається успіху та створює цінності". І те, і інше стало символом високомірності топ-менеджерів. Вирок теж був об'єктом гострої критики. Казали навіть про вибіркове, класове правосуддя, коли з топ-менеджерами поводяться обережніше, ніж з рештою населення.

Чи ризикує менеджер власними грошима у разі збитків фірми?

Законодавство після процесу щодо Mannesmann не зазнало суттєвих змін, розповідає адвокат Мартин Шокенгофф з адвокатської контори "Ґляйсса та Лутца". Те, що стали частіше відбуватися процеси через зловживання довірою, він пояснює зміною ставлення суспільства до таких правопорушень. За менеджерами пильніше спостерігають, у тому числі ЗМІ.

Йорґ Айзеле, професор юридичного факультету Тюбінгенського університету, доповнює: "Суспільна думка про те, що топ-менеджери не повинні просто так уникати відповідальності, коли завдаються великі збитки, має значення для судочинства". Адже судді, за його словами, не хочуть бути звинуваченими у вибірковому підході до простих смертних та до босів економіки.

Юрист Уве Шнайдер, у минулому професор Дармштадського університету, а зараз приватний юридичний консультант, каже, що деякі процеси тривають довше, оскільки економічні кримінальні справи є складними. Насамперед закид щодо зловживання довірою слід ретельно перевіряти: "Тому що закид у зловживанні довірою щодо громадянина з незаплямованою репутацією, керівництва із незаплямованою репутацією – це дуже жорстке обвинувачення, яке загрожує тюрмою".