1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Показово політична розправа

1 червня 2005 р.

Німецьку пресу обурив вирок, винесений колишньому керівникові російського нафтового концерну ЮКОС Михайлу Ходорковському. У вівторок Міщанський суд Москви засудив його до 9 років позбавлення волі. Газета ДЕР НОЙЄ ТАҐ у зв”язку з цим пише:

https://p.dw.com/p/ALy6

У процесі проти молодого вискочки, який зі знанням справи зумів використати сум”яття пострадянської епохи, насправді не йшлося про ухиляння від сплати податків та шахрайство. Реально йшлося про підкорення збагаченої у хаотичні часи перебудови імперії. Не в останню чергу йшлося також про нейтралізацію опозиційного голосу, котрий з кількома мільярдами у кишені ставав дедалі впливовішим у Держдумі Росії. Обвинувачувальний вирок у вівторок було винесено не лише Ходорковському. Винним було визнано і саму російську державу: у тому, що там досі існує покірна владі юстиція, а також у тому, що в Росії відсутній поділ на окремі незалежні гілки влади, - вважає ДЕР НОЙЄ ТАҐ.

Газета МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНҐ висловлює таку думку:

Путін може радіти. Процес був прикладом вибіркового кримінального переслідування. Адже Ходорковський був не єдиним, хто під час ”дикої” приватизації за непевних обставин зумів казково розбагатіти. В одних лише Сполучених Штатах мешкає більше доларових мільярдерів. Однак Ходорковський пішов проти вітру. Він не зумів приховати свої політичні амбіції і виступив на підтримку російських ліберальних партій. Тому Кремль йому не довіряв. Це було послання президента Путіна до всіх підприємців країни, щоб вони поводилися тихо і не наважувалися критикувати його “керовану демократію”, - зауважує МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНҐ.

Газета МІТТЕЛЬДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ продовжує тему:

Після краху комунізму здавалося, що і в Росії зрештою зрозуміли, що прогресу можна досягти лише у взаємодії демократичних та економічних свобод. Однак президент Путін від певного часу знову став орієнтуватися на структури, які можна охарактеризувати у ліпшому випадку як елементи керованої демократії. Він форсував встановлення контролю над енергетичними ресурсами, розгромивши концерн ЮКОС. Останнє йому було необхідно, щоб отримати вагомі аргументи в діалозі із західними країнами, а також Китаєм. Самій Росії вирок не принесе жодної користі. Від часу арешту Ходорковського росіяни знову посилено переводять свої гроші за кордон. Правова безпека – це велика цінність та необхідна основа для успішної економічної діяльності. Росія ж розпрощалася з нею, - підкреслює МІТТЕЛЬДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

До іншої теми. Газета ЮНҐЕ ВЕЛЬТ аналізує наддержавні утворення на території колишнього СРСР та євроатлантичні перспективи України:

СНД було марною спробою Москви після розвалу СРСР у 1991 році примусово чи добровільно загнати колишні радянські республіки у якийсь відносно вільний каркас. Окрім трьох прибалтійських держав, до нього входили усі країни на території колишнього СРСР, яким, щоправда, так і не вдалося наповнити Співдружність реальним змістом. ЄЕП, котрий благословила Москва, мав би відповідати вищим вимогам. Він мав би сформувати з Росії, Білорусі, Казахстану та України, котра постійно гальмувала свою участь у цьому об”єднанні, єдиний ринок – за прикладом Європейського союзу. Утім з початком громадських протестів в Україні значення ЄЕП також послабилося, -

пише ЮНҐЕ ВЕЛЬТ і веде далі:

Геополітично ризиковане прагення Ющенка, перетворити Київ на натівське місто, отримало благословення США на засіданні міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, що відбулося у литовській столиці наприкінці квітня. Тоді Україна та НАТО підписали угоду, за якою обидві сторони зобов”язалися поглиблювати співпрацю та сприяти зближенню Києва з Північноатлантичним альянсом. Найбільший камінь спотикання на розпочатому Україною шляху до НАТО лежить у Севастополі. Там базується Чорноморський флот Росії, котрий ще з урядом Кравчука підписав довгострокову угоду, згідно з якою Україна надає Москві ексклюзивне право на розміщення своїх баз у Чорному морі аж до 2017 року, -

зауважує ЮНҐЕ ВЕЛЬТ. Далі читаємо:

Щоправда, у самій Україні поривання Ющенка у бік НАТО сприймають неоднозначно. Згідно з опитуваннями громадської думки, на початку квітня тих, що висловлювалися проти членства Києва у Північноатлантичному Альянсі було більше, аніж тих, хто був би за. Тож на шляху України до НАТО слід ще дуже багато зробити, - підсумовує ЮНҐЕ ВЕЛЬТ.

Огляд німецької преси підготувала Христина Ніколайчук