Польсько-українські відносини: «політичних адвокатів не обирають»

Відкриття меморіалу загиблим українцям у селі Павлокома, в якому візьмуть участь президенти обох країн, є послідовним кроком на шляху зміцнення українсько-польських відносин, зауважують оглядачі. Понад 60 років минуло з часу міжнаціональної ворожнечі на теренах Західної України й Східної Польщі, проте ця тема й досі залишається вкрай чутливою. Село Павлокома неподалік Перемишля – один із символів цієї ворожнечі. Саме тут у роки Другої світової війни було замордовано сотні українців, а їхні братські могили ще десять років тому слугували мешканцям села сміттєзвалищем. Тепер Павлокома має шанс стати символом примирення обох народів. Щоправда, проти вшанування пам'яті загиблих українців польським президентом Лехом Качинським виступають польські націоналісти, до лав яких в недалекому минулому належав і сам Качинський. Пояснює публіцист Анатоль Арцюх:

„Президент Качинський перебуває в досить невигідній ситуації як один з колишніх членів „Ліги польських сімей”. Ця партія відкрито виступає проти польсько-українського примирення.”

За словами Арцюха, „Ліга польських сімей” переконана, що саме українська сторона має вибачитися за те, що відбувалося в українсько-польських відносинах у роки Другої світової війни. Як підкреслює директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр Сушко:

„Інколи ми ще нині в двосторонніх відносинах відчуваємо відлуння тих епох і необхідність знайти мирне порозуміння щодо тих історичних подій. Зрозуміло, що це не є основним змістом двосторонніх відносин, однак і за попередньої влади в Україні та Польщі, і за нинішньої цій темі приділялася й приділятиметься значна увага”.

Основним же змістом двосторонньої українсько-польської політики є стратегічне партнерство, що склалося внаслідок спільних національних інтересів та пріоритетів зовнішньої політики обох держав. Зокрема, одним з головних пунктів цих спільних інтересів є те, щоб розширення ЄС та НАТО не зупинилося на східних кордонах Польщі. Олександр Сушко:

„У цьому сенсі Україна постає як основний об’єкт такої політики Польщі - країни, яка бере на себе роль регіонального лідера на Сході Європи і яка формує зміст східної політики Євросоюзу. Київ, звісно, теж зацікавлений у подальшому залученні Польщі на шляху України до членства в ЄС та НАТО”.

Та наскільки реальними є можливості Польщі в ролі адвоката України щодо її вступу до Євросоюзу та НАТО? Поляк Анатоль Арцюх зауважує, що в цьому контексті не варто забувати про вплив Росії в регіоні. У своєму щорічному посланні до Федеральних зборів кремлівський лідер Володимир Путін дав зрозуміти, що Росія прагне бути важливою силою на міжнародній арені та не дозволить втручатися у свої внутрішні справи. Це, за словами Анатоля Арцюха, може налякати європейців, адже вони певним чином залежать від Росії в галузі енергопостачання. Крім того:

„Голос Польщі на користь приєднання України до ЄС і так не був особливо гучним. Мені здається, що Варшава може радше допомогти Україні на шляху її вступу до НАТО, тому що в цій організації США зацікавлені у спорудженні оборонного бар’єру навколо Росії. Польща в цьому питанні матиме більший вплив, бо в НАТО її голос важить більше, ніж у ЄС”.

Щодо об’єктивних можливостей Польщі під керівництвом Качинського на європейській арені український експерт Олександр Сушко зазначає, що вони не такі потужні як, скажімо, в Німеччини, Франції чи Великобританії. Але, як би там не було, Польща входить до шістки найбільших країн ЄС, і тому до її думки дослухаються:

„Звісно, можна сказати, що нині склалася досить невигідна ситуація. Ті люди, які тепер входять до польського уряду, не надто авторитетні в Європейському союзі. Тож, це, вочевидь, ускладнюватиме роль Польщі”.

Проте, як зауважив експерт, на політичній арені адвокатів не обирають, тому Україна й надалі цінуватиме підтримку Польщі.