Польща напередодні вступу до ЄС / Суперечки навколо Закону про імміграцію

На думку тижневика ШПІҐЕЛЬ, після провалу саміту ЄС у Брюсселі в середині грудня минулого року, в якому звинувачують, зокрема, Польщу, ця східноєвропейська країна має всі задатки до того, щоб стати загальновизнаною порушницею спокою:

Міністр закордонних справ Польщі Владзімєж Цімошевіч не має доброї репутації у Брюсселі. Якби хтось з німецьких політичних діячів поводив себе так, як польський політик, його б негайно обізвали офіцером вермахту, висловлює свою думку один з берлінських дипломатів. Цімошевіч не є одинаком. Його підтримує майже вся Польща. 1-го травня ця країна, розташована між Одером та Бугом, стане членом Євросоюзу. Однак уже зараз Варшава бореться за своє майбутнє місце серед інших країн-членів ЄС. Колишня країна Східного блоку є честолюбною. З економічної точки зору Польща, населення якої нараховує 39 мільйонів, є скоріше карликом. І все ж, поляки не бажають бути середнім класом, вони хочуть дістатися до ліги чемпіонів. Такі наміри є, безперечно, гідними. Однак після того, як у середині грудня Варшава разом з Мадридом заблокувала ухвалення нової Конституції Євросоюзу, не виключено, що поляки можуть опинитися в регіональній лізі. Західні європейці незадоволені норовистим кандидатом в члени Євросоюзу. Навіть інші східноєвропейські країни- кандидати в члени ЄС як, наприклад, Чехія не поділяють політичного курсу Варшави. Німецько-польські відносини теж помітно страждають від такого стану справ. До того ж, демонстративна підтримка американців під час іракської кризи не принесла полякам особливого зиску,-

пише ШПІҐЕЛЬ. Далі тижневик продовжує:

Затятість Польщі стосовно питання розподілу голосів між країнами- членами Європейської спільноти скрізь викликала розгублене здивування. Насамперед Париж і Берлін побоюються, що Варшава й надалі ставитиме палиці в колеса, наприклад, коли йтиметься про спільну європейську зовнішню та оборонну політику. На думку федерального канцлера Німеччини Ґергарда Шредера, поляки рішуче захищали їхні національні інтереси, що, безперечно, можна зрозуміти. Втім, європейські інтереси вони розглядають як справу другорядну. І це, попри те, що країна в період з 1990 року отримала від Брюсселя майже 5,7 мільярдів євро. Рушівною силою польської зовнішньої політики є комплекс меншовартості та, як наслідок історії, страх бути відтиснутими на задній план. Ще й досі Польща переживає з приводу того, що Західна Європа начебто не сприймає її серйозно як повноцінного партнера, - підсумовує ШПІҐЕЛЬ.

До іншої теми. Все виглядає на те, що невдовзі правлячі в Німеччині соціал-демократи та опозиційний блок партій ХДС/ХСС досягнуть консенсусу щодо нового закону про іммігріцію. Коментар на цю тему пропонує тижневе видання ЦАЙТ:

У 2000 та 2001 році союз ХДС/ХСС нарешті припинив стверджувати, що Німеччина не є імміграційною країною та визнав, що демографічні проблеми Німеччини ледве чи можна подолати без допомоги іммігрантів. Дехто з німецьких політичних діячів говорив тоді, що імміграція є бажаною. Тим часом позиція ХДС/ХСС стосовно імміграційного питання знову змінилася. Про ідею відкрити Німеччину для іммігрантів та завдяки продуманій імміграційній системі сприяти економічному розвиткові країни, консерватори не хочуть більше й чути. Однак, опозиціонери все ж готові де в чому поступитися й очікують відповідних кроків від правлячої червоно-зеленої коаліції. Якби за столом переговорів не сиділи ще й представники партії "зелені", то союз ХДС/ХСС та СДПН домовилися б безперечно набагато скоріше, -

зауважує ЦАЙТ і веде далі:

Основою всього імміграційного закону був до цих пір § 20, який містив положення, схожі на канадську імміграційну систему: ті, хто хочуть іммігрувати до Німеччини, отримуватимуть пункти за вік, їхню фахову кваліфікацію, знання мови та походження. Найкращі з цих іммігрантів, кількість яких визначатиметься щороку, матимуть право іммігрувати до Німеччини. Адже динамічне суспільство потребує цих найкращих іноземців, які так чи інакше знайдуть роботу. Подібну до цього модель пропагував три роки тому союз ХДС/ХСС. Сьогодні він категорично виступає проти моделі червоно-зелених, пояснюючи це високим рівнем безробітності. Мало хто з соціал-демократів має бажання ще й далі боротися за імміграційний закон. Зелені ж не мають намірів поступатися.

Огляд тижневої преси підготувала Людмила Гартунґ.