Польщу перехилило зліва направо

Оглядачі відзначають, що нинішня виборча кампанія базувалася не стільки на політичній дискусії, скільки на війні компроматів і взаємних звинуваченнях. Саме цим, мабуть, і можна пояснити рекордно низьку явку виборців – на дільниці завітали менше третини наділених правом голосу поляків.

Ці вибори ознаменували кінець чотирирічного правління польських пост-комуністів – Союзу демократичної лівиці, які на минулих парламентських виборах перемогли із результатом у понад 40 відсотків голосів. Нині ліві про уряд і не мріють – їхнє завдання у передвиборній кампанії полягало у тому, аби взагалі потрапити до парламенту. Такому небаченому краху посприяли не лише слабеньке урядування, але і агресивна виборча тактика опонентів. Провідний кандидат від лівих – колишній прем’єр і міністр закордонних справ Влодзімєж Цімошевіч фактично капітулював ще до виборів, після того, як опозиція звинуватила його у володінні незадекларованими акціями нафтопереробного концерну Orlen і облила брудом членів його родини.

В результаті польська політика різко перехиляється із лівого на правий край, зазначає політолог Олександр Смолар:

„У Польщі вже вкотре в результаті виборів одна частина політичного спектру іде у небуття. Після минулих виборів зникли дві найбільші на той момент фракції – рух „Солідарність” і партія, яка істотно доклалася до політичних перетворень у країні – „Союз свободи”. Ці обидві політичні сили просто зникли лише тому, що несли відповідальність за роботу уряду, який не виправдав сподівань. Нині це саме відбувається з лівими”, - констатує оглядач.

Після переконливої перемоги на нинішніх виборах націонал-консервативна партія „Право і справедливість” на чолі з братами-близнюками Лехом і Ярославом Качинськими, а також „Громадянська платформа” та її лідер Ян Рокіта оголосили про намір сформувати новий уряд. Однак Олександр Смолар вважає, що утворити стабільну коаліцію партіям буде нелегко:

„Ця коаліція матиме проблеми на двох рівнях. По-перше, лідери обох партій відомі як політики, у яких є труднощі з пошуком компромісних рішень. Вони частіше були ініціаторами розколів, аніж коаліцій. По-друге, це партії різних профілів. „Громадянська платформа”, якщо брати економічні погляди, є ліберальною партією. Партія братів Качинських виступає, скоріше, за соціальну державу, яка не цурається втручання у економіку”, - зауважує політолог.

Від внутрішньої політики перейдемо до зовнішньої. Чи варто від нового уряду очікувати змін, зокрема, у відносинах з Україною? Про це у повідомленні нашого кореспондента у Варшаві Володимира Прядка:

Польська політика у відношенні до України після виборів не зміниться – такої думки дотримується більшість оглядачів у Варшаві. Політики з лав право-центристів, які змінять лівих у парламенті та в уряді, судячи з їхніх коментарів у пресі, вбачають в Україні стратегічного партнера і переберуть від своїх попередників роль „адвокатів” Києва на шляху євроатлантичної інтеграції. Зокрема віце-маршал польського Сейму Казімєж Уяздовський із партії “Право і Справедливість” пропонує створити Фонд Добросусідства, який би сприяв польсько-українському обміну. “Незалежна Україна – це чинник безпеки Польщі” – наголошує політик. „Польщі вигідна інтеграція Києва у світову економіку, адже тоді “Україна зменшить митні ставки і стабілізує свою політику. Наразі ж польські підприємці мають в Україні проблеми”, - цитує Уяздовського Польське агентство преси. “Коли західний політик бачить польського, то він відразу ж починає думати про Україну” – так характеризує роль Польщі у європейській інтеграції України експерт Інституту суспільних справ Пьотр

Качинський в інтерв’ю виданню Gazeta Wyborcza. На його думку, із першим закордонним візитом новий голова уряду відвідає або Берлін, або Київ. “Візит до Берліна мав би засвідчити, що разом зі зміною урядів над Рейном і Віслою настає етап більш відкритих відносин у цій частині Європи. Натомість відвідини Києва стали би чітким сигналом подальшої участі Польщі в інтеграції України до Євросоюзу. Це надто важливо тепер, коли користуючись політичною кризою у Києві, свої позиції над Дніпром намагається відбудувати Росія”, - зазначає польський оглядач.

Разом з тим, на думку Олександра Смолара, заступництво Варшави у прагненні зближення Києва з Євросоюзом повинно мати зважений і конструктивний характер. Експерт вважає, що Польща повинна випереджати те, що про входження України до Євросоюзу думає “стара Європа” лише на крок, а не на кілометр. “Необхідно поступово інтегрувати Київ, повільно призвичаювати Європу до того, що місце України є в Євросоюзі”, – переконаний польський політолог.