Політичні панчохи

Американка Фейт Левін належить до перших активістів руху Do-It-Yourself – тобто «Зроби сам»: «Коли щось робиш своїми руками – для мене це дуже політична річ. Тому що нас весь час бомбардують продуктами масового виробництва, нам кажуть, що треба купувати».

Левін зняла документальний фільм про американський рух – так званий «крафтинг». Він називається «Handmade Nation», що можна перекласти як «Рукотворна нація». Автор об’їхала всю Північну Америку й зустрічалася з людьми, які свідомо обрали ручну працю. Автор фільму каже, що вірить у політичний вплив такої роботи: «Велика частина активістів руху - політично вмотивовані. Є навіть вислів «крафтизм» - це коли люди свідомо працюють над концептуальними проектами».

На межі кітчу

Три роки тому «крафтинг» поширився в Німеччині. У великих містах регулярно проходять спеціальні базари, на яких продаються ручні вироби. Щоправда, політ фантазії митців дещо обмежений. Найбільший німецький інтернет-портал Dawanda, де можна купити альтернативні речі, заповнений вщент виробами на межі кітчу: дерев’яні сови, ляльки, сумки через плече, футболки чи подушки з вишитими на них іменами «Ґабі» або «Катрін».

Але є люди, для яких ручна робота – більше, ніж просто декоративні речі, корисні в господарстві. Наприклад, це члени «Радикального кружку ручної роботи» з Гамбурга. «Радикальний, бо ми радикально працюємо, - каже Доротея Кох, один з ініціаторів щотижневих зустрічей. – Можна сказати, радикальність полягає в тому, що ми ухвалюємо вільні рішення. Можемо вишити слово «Fuck Off» на подушці, можемо заштопати панчохи, але від нас як від жінок ніхто цього не вимагає».

Прояв фемінізму

Тобто, свідоме заняття справами, які раніше вважалися типовою роботою німецької домогосподарки, можна розуміти як прояв фемінізму. А штопати панчохи – для декого це заняття має навіть антикапіталістичне забарвлення. Принаймні, так думає Ніколь Ноак: «Я справді щойно штопала панчохи. Саме це мене цікавить у роботі руками. Тобто, замість того, щоб викинути певну річ, я її сама відремонтую».

Нарешті, одна з цілей «крафтингу» – спільнота: не сидіти дома наодинці, а займатися публічною роботою. Або це сприймають як альтернативу цифровому світові: вдень сидиш перед екраном комп’ютера у сучасному офісі, а ввечері – вдома з голкою в руках, як у старі добрі часи.

Чоловіків у гамбурзький клуб «радикальних» теж приймають, хоча поки що їх там не багато. Треба мати специфічні інтереси, щоб розмовляти про те, чим ланцюжкова вишивка краща за хрестики. Хоча німецькі представники прекрасної статі теж працюють руками. В гаражі.

Клаус Кремер / dpa / Роман Гончаренко

Редактор: Захар Бутирський