Рада Європи не повертала Росії право голосу у ПАРЄ

У п'ятницю, 17 травня, Комітет міністрів Ради Європи (РЄ) ухвалив рішення, згідно з яким комітет міністрів вітатиме участь усіх країн-членів РЄ вже в червневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). ЗМІ подекуди трактували це як повернення російській делегації у ПАРЄ права голосу, яке було відібране як реакція на анексію Криму і війну на Донбасі.

DW поспілкувалося із постійним представником України у РЄ Дмитром Кулебою про наслідки рішення комітету міністрів та можливі дії офіційного Києва у відповідь на нього.

DW:  Рішення Комітету міністрів Ради Європи було подекуди розцінене як повернення Росії права голосу у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Чи це відповідає дійсності?

Дмитро Кулеба: Ні, не відповідає. Медіа перебільшують. Рішення, яке було сьогодні ухвалене, не змінює жодних правил і процедур в Раді Європи і не повертає нікого нікуди. У цьому рішенні написано, що Комітет міністрів вітатиме участь всіх парламентських делегацій у виборах генерального секретаря Ради Європи під час червневої сесії. Але для того, щоб Росія дійсно повернулася в ПАРЄ, цього замало. Це просто політична заява, що вони позитивно до цього ставляться. Але для того, аби реально Росія змогла приїхати, потрібно до червневої сесії виконати її головну вимогу - позбавити парламентську асамблею можливості застосовувати санкції. І ось поки це рішення не ухвалене, Росія залишатиметься поза межами парламентської асамблеї. А ухвалити це рішення може лише сама парламентська асамблея. І зараз наші опоненти намагатимуться таке рішення проштовхувати в ПАРЄ.

Наскільки реалістичним є сценарій повернення російської делегації до червня?

Шлях до цього дуже складний, тому що часу дуже мало, а історія є дуже токсичною. Але Росія сподівається на те, що її партнери, що виступають двигунами у цій історії, зможуть мобілізувати достатньо сил, аби вкластися у цей короткий проміжок часу. Більше того, та резолюція, яку ухвалила ПАРЄ на останній сесії, та рішення Комітету міністрів, яке ухвалили сьогодні, - вони усі виписані таким чином, що зберігають можливість для розвитку ситуації в будь-якому напрямку: і в бік повернення, і в бік консервації ситуації в тому вигляді, в якому вона зараз є. Росіяни оптимістичні, бо вони вважають, що, якщо за лобіювання їхнього повернення так системно взялися деякі ключові столиці Європи, то все в них буде добре.

Коли ви говорите про ключові столиці Європи, про які саме столиці йдеться?

Як дипломат я не буду їх називати, але ви з новин можете побачити, хто навіть сьогодні зробив багато заяв з цього приводу. (Рішення повернути права російської делегації підтримав, зокрема Берлін - Ред. Докладніше про позицію МЗС Німеччини - у статті DW.)

Але прихильники повернення Росії до ПАРЄ говорять про необхідність збереження цього ледь не останнього майданчику для діалогу із Москвою. Чому Україна виступає проти такого погляду на цю ситуацію?

Україна послідовно заявляє, що ми хочемо, аби Росія залишалася членом Ради Європи. Але ми категорично проти того, аби Росія повернулася до парламентської асамблеї, не виконавши жодних вимог резолюцій цієї ж асамблеї, ухвалених у відповідь на російську агресію проти України. Сама асамблея минулого року ухвалила документ, в якому було чітко написано, що без суттєвого прогресу у виконанні резолюцій ПАРЄ, присвячених російській агресії в Україні, про повноцінне відновлення діалогу з Росією не можна й говорити. Ми виступаємо не проти того, аби Росія була у ПАРЄ. Ми виступаємо проти того, аби їй виписали індульгенцію за всі ті злочини, які вона вчинила. А саме це зараз і відбувається.

А якими будуть дії української сторони з огляду на це рішення Комітету міністрів?

Україна вже на нього відреагувала, здійснивши демарші в Комітеті міністрів. По-перше, міністр Клімкін відмовився брати участь в міністерському засіданні. По-друге, Україна не була представлена на декількох заходах в рамках цього міністерського засідання. В дипломатії це є проявом невдоволення держави процесами і рішеннями, а також (демонстрацією, - Ред.) готовності до різких кроків у зв'язку із цим.

Подальшу реакцію потрібно розрізняти по двом рівням: є реакція народних депутатів України, які представляють Україну в парламентській асамблеї, а є реакція уряду України. Говорити про системну реакцію можна буде не зараз, а по факту того, чи дійсно вдасться реалізувати план безумовного повернення Росії до ПАРЄ. Якщо це все ж відбудеться, тоді Україна виходитиме з того, що Рада Європи жодним чином не врахувала інтереси України в цьому питанні і дискредитувала себе як інституцію. І це відкриє шлях до повного перегляду рівня і глибини стосунків України з Радою Європи не в інтересах останньої. Ми, звісно, не будемо виходити з Ради Європи, ми не будемо порушувати свої юридичні зобов'язання перед Радою Європи. Але все, що можна буде згорнути, буде згорнуто. Щодо депутатів - вони мають вирішувати самі, як вони будуть діяти.

ЗМІ нещодавно розповсюдили заяву міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, згідно з якою Київ може вийти з мінського формату в разі повернення російської делегації до ПАРЄ. Це реальний сценарій?

Він не казав, що Україна вийде з мінського формату - це був заголовок, який написали медіа. Але якщо прочитати заяву міністра, то можна побачити - він сказав, що ті, хто зараз реалізують сценарій безумовного повернення Росії, - вони вбивають мінський формат. Ідея в тому, що протидія російській агресії - це дуже комплексне явище. Воно складається з санкцій ЄС, мінських домовленостей, політичних заяв і в тому числі - з тиску на Росію в Раді Європи. Це дуже комплексне явище. Якщо один елемент прибрати, є ризик, по перше, ефекту доміно. Якщо за мінськими домовленостями і за процесами в Раді Європи стоять одні й ті самі держави, то чому, якщо вони дозволяють собі робити те, що сьогодні роблять в Раді Європи, вони завтра не почнуть робити те ж саме і стосовно мінського формату. Тут не йдеться про те, що нас образили в Раді Європи і ми тепер вийдемо з мінського формату. Йдеться про те, що відбувається демонтаж повноцінного всебічного тиску на Російську Федерацію через її агресію проти України.