Президентські вибори в США – референдум про зовнішню політику Буша

Ці вибори не визначатимуться ані економічним піднесенням, ані боротьбою з безробіттям чи державною заборгованістю. На них не вплине і дискусія навколо питання про зниження рівня податків. Президентські вибори – 2004 передусім будуть референдумом про зовнішню політику Буша. Чи було правильним і необхідним розпочати війну проти Іраку? Чи змогла Америка підвищити свою безпеку завдяки діям Буша чи його політика тільки посилила загрозу, яка виходить від терористів? Бушу доводиться тепер виправдовуватися за брехливу передвоєнну риторику; а Керрі доведеться ще довго пояснювати, чому він особисто теж проголосував за війну, розв”язання якої тепер закидає Бушу, - вважає газета ОСТТЮРІНҐЕР ЦАЙТУНГ.

Газета ТАЦ коментує:

Наприкінці тижня Керрі вже виступатиме в ролі блискучої альтернативи чинного президента. Не тільки чимало американців сподіваються на кращі часи внаслідок його перемоги. В інших країнах світу теж можна було б знайти більшість, яка прагне поразки Буша, оскільки він перетворився на символ арогантності, провінційності, брехні. Лунають сподівання, що разом з Керрі в Білому домі стане більше дипломатії, дещо більше чесності та відвертості, що більше уваги звертатиметься на думку інших країн. Але це ще зовсім не означає, що нові обличчя та новий стиль правління призведуть до зміни політики, - попереджає газета ТАЦ.

Газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД пише про ставлення європейців до президентських виборів у США:

Демократичний сенатор має нині непогані шанси потрапити до Білого дому, викинувши з президентського крісла республіканця Джорджа Буша. В разі перемоги Керрі європейці зітхнуть з полегшенням, і вони зроблять це так голосно, що їх буде чутно у Вашингтоні. Вважається, що нова людина в Овальному офісі допоможе сторонам знову відновити фундамент трансатлантичних відносин, який покрився тріщинами під час правління Буша. Але перед тим, як розпочати створювати клуби шанувальників Керрі, європейським політикам бажано було б уважніше придивитися до цього кандидата та його зовнішньої політики. З Керрі буде легше, ніж з Бушем, але легко з Керрі не буде, - прогнозує газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД.

У зв”язку з цим газета ВЕСТФЕЛІШЕ НАХРІХТЕН, згадуючи про нещодавнє турне екс-президента США Біла Клінтона по Німеччині, пише:

Ейфорія з якою зустрічали Клінтона має свої причини: німцям подобається така Америка, якою вона була раніше; вони переживають ностальгію за президентом, до якого можна було доторкнутися і який би нагадував про ”безмежну легкість буття”, що панувала до 11 вересня. Трохи поп-корну, трохи жувачки, дружні та завжди готові допомогти американці, які, попри широкий Атлантичний окен, завжди здавалися такими близькими. Після терористичних нападів такий настрій змінився. Свій внесок у цю зміну зробили Буш, Рамсфелд та Co. зі своїм різким тоном спілкування. Але обережно! Часто минуле видається ідеальнішим, ніж воно було. Клінтон хоч і вмів спілкуватися, але його зовнішня політика теж була жорсткою. Судячи з усього, і Керрі не збирається послаблювати антитерористичну боротьбу, якщо він прийде на зміну Бушу. Але позитивна реакція на Клінтона свідчить, що без ”американської мрії” життя виглядало б безбарвним, - читаємо в газеті ВЕСТФЕЛІШЕ НАХРІХТЕН.

Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ опублікувала статтю члена фракції християнських демократів у Бундестазі Фрідберта Пфлюґера. Депутат критикує намгання Німеччинини проводити політику подвійних стандартів у відносинах з Америкою та Росією:

До Росії вже давно застосовуються інші стандарти, ніж до Америки. Це не правильно, кожну можливість використовувати для публічної критики США і водночас мовчати про автократичні тенденції в Росії. Канцлер знав, що справа проти олігарха Ходорковського суперечить як міжнародному, так і національному праву. Але, незважаючи на це, він продемонстрував дружнє розуміння у зв”язку з діями російської влади. (...) В інтересах Німеччини і Заходу допомогти Росії перетворитися на стабільну, вільну, демократичну та правову державу із сучасною економікою. При цьому до Росії слід без винятку застосовувати ті самі критерії, дотримання яких Захід вважає обов”язковим. Росія не може бути якимось винятковим партнером, - вважає член фракції християнських демократів у Бундестазі Фрідберт Пфлюґер, статтю якого опублікувала газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

Огляд преси підготував Володимир Медяний