Привабливий кордон

Закарпаття, яке межує одразу з чотирма європейськими країнами – Словаччиною, Угорщиною, Польщею та Румунією, у центрі уваги торговців живим товаром опинилося одразу після падіння залізної завіси. Гірська місцевість, безкрайні ліси укупі з нечітким законодавством і слабо оснащеними кордонами тоді дозволили напрочуд швидко налагодити надійні канали нелегальної міграції. Про її масштаби дізналися лише після того, як почали укріплювати кордони. Якщо раніше кількість затриманих мігрантів ледве сягала сотні на рік, то тепер це тижневий показник. Розповідає начальник Західного регіонального управління Державної Прикордонної Служби України Володимир Карась:

„Сюди, на жаль, сходяться усі транзитні шляхи, якими незаконні мігранти прагнуть потрапити в країни Західної Європи. Нелегальною міграцією займаються організовані транскордонні злочинні угрупування не тільки на території України. Тому відповідно правоохоронні органи, прикордонники, спільно зі службою безпеки, МВС ми постійно працюємо і є цілий ряд розробок, коли були викриті злочинні угрупування, які займалися організацією і переправленням нелегалів з території України в країни Західної Європи”.

Торік лише через україно-словацький кордон спробували нелегально перейти понад п’ять тисяч осіб. Це 60% від усіх затриманих в Україні нелегалів. Аналогічна проблема була і у сусідів-словаків. Успішно долати її почали лише після вступу до Євросоюзу, запевняє заступник начальника Управління прикордонної та іноземної поліції Поліцейського корпусу Словацької республіки Мирослав Заборські. (тут потрібен синхронний переклад)

„Словаччина почала активно використовувати кошти європейських фондів для технічного оснащення свого державного кордону, який тепер став і кордоном Євросоюзу. Ми закупили транспортні засоби позашляхового типу, біноклі, прилади нічного бачення, тепловізори. Обладнали сучасною оргтехнікою усі приміщення прикордонної поліції і почали будівництво нового центру для координації діяльності своїх підрозділів. Крім того постійно підвищуємо кваліфікацію своїх працівників і плануємо значно збільшити їх штат”.

Такі зміни на словацькому кордоні одразу далися взнаки. Більшість нелегалів затримують саме словаки. Відтак, за відповідною угодою передають їх українським колегам. Щоправда, останнім часом дедалі частіше нелегальній міграції протидіють спільно. Для цього відпрацювали схему оперативного реагування, налагодили прямий обмін інформацією. Цього року обіцяють навіть офіційно запровадити транскордонний радіозв’язок, як того вимагає міжнародна Угода про використання світового частотного ресурсу. Про це йдеться в одному з пунктів двостороннього Протоколу, підписаного минулого тижня в Ужгороді прикордонними уповноваженими обох країн. Загалом, сторони домовилися взяти на озброєння досвід спільного патрулювання і поступово перейти саме на таку систему охорони україно-словацького кордону. Утім, що більше нелегалів затримуватимуть, то більше проблем із ними виникатиме в Україні. Уже сьогодні, табір для нелегалів, що поблизу Мукачевого переповнений втричі. Крім того, він досі не має чітко визначеного статусу, а отже відповідного фінансування. За законом, його має утримувати влада, а охороняти – міліція. Насправді, усім опікуються прикордонники. Удосконалення потребує і законодавство, яке регулює надання іноземцям статусу біженця. Його недолугість нині активно використовують торгівці живим товаром. Підозрюють, що саме вони радять затриманим нелегалам прохати в Україні притулку, після чого тих зобов’язані звільнити з табору. Відтак їх знову намагаються переправити через кордон до омріяного Євросоюзу, каже Володимир Карась:

„Саме звернення до компетентних органів про надання статусу біженця дозволяє легалізуватись іноземному громадянину на період до півроку на території України. Тому є в нас затримані по два, по три рази. Є рекордсмени, яких затримуємо вже по шість разів на кордоні”.

Торік притулку в Україні забажали півтори тисячі осіб, затриманих в Закарпатті. Статусу біженця не отримав жоден. Де вони зараз, не знає ніхто. Через лояльне законодавство, шансів потрапити за грати майже не мають і ті, хто сприяє нелегальній міграції. Попри те, що впродовж останніх років викрито десятки таких угрупувань, їх учасники, зазвичай, отримують лише невеликі штрафи. Негайного зміцнення потребують і східні кордони України. Нині вони занадто прозорі, аби стримувати потік нелегалів. Очевидно, сподіватися на допомогу іноземців у вирішенні цих внутрішніх проблем, не варто, кажуть прикордонники. 2006-ий рік вони пропонують оголосити роком запеклої боротьби з нелегальною міграцією. Почати радять з регулювання законодавства.

Наталя Зотова